Ненависть — це глибоке емоційно негативне ставлення суб’єкта до індивіда чи іншого об’єкта, що характеризується відчуттям гніву, ворожістю, огидою, бажанням заподіяти йому біль як фізичний, так і моральний чи шкоду.
Ненависть визначається як антитеза любові, її повна протилежність — тобто, якщо любов це активне зацікавлення в житті й розвитку об’єкта любові, то ненависть це активне зацікавлення в деградації і знищенні об’єкта ненависті. Ненависть може існувати й без об’єкта, бути ні на що не спрямованою. Можна ненавидіти те, що ненавидить Бог; дійсно, це переконливий доказ належних стосунків із Ним. «Хто Господа любить, – ненавидьте зло!» (Псалом 96:10). Насправді, що ближче ми перебуваємо до Бога і що більше спілкуємося з Ним, то краще ми розпізнаватимемо гріх. Хіба ми не засмучуємося та не спалахуємо гнівом, коли стаємо свідками обмови імені Божого, коли спостерігаємо духовне лицемірство, коли бачимо явне невір’я чи безбожну поведінку? Що більше ми розуміємо Господні риси та любимо Його характер, то більше ми уподібнюватимемося Йому й більше ненавидітимемо ті речі, що суперечать Його Слову і природі. Однак ненависть, спрямована на інших людей, безумовно, є негативною. Господь говорить про це у Своїй Нагірній проповіді: «А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові» (Матвія 5:22). Бог велить нам не лише примиритися зі с привоїми братами, перш ніж ми постанемо перед Ним, а й зробити це негайно (Матвія 5:23-26). Убивство безперечно засуджується, але ненависть є «сердечним» гріхом і будь-яка думка чи дія, сповнена ненависті, – це такий же акт убивства для Бога, і він вимагає справедливого покарання, якщо не в цьому житті, то на суді. Стан ненависті є надзвичайно огидним для Нього – людина, сповнена ненависті, названа такою, що пробуває в темряві (1 Івана 2:9, 11). Найгірше, коли людина, яка сповідує релігію, залишається вороже налаштованою до свого брата. У Святому Письмі таких людей називають брехунами (1 Івана 4:20) – вони можуть обманювати людей, але не Бога. Скільки віруючих роками прикидаються, що все добре, одягають маски лише для того, щоб виявитися негідними через приховану ворожнечу й ненависть до своїх одновірців! Ненависть – це отрута, що руйнує нас зсередини, викликає гіркоту, яка поїдає наші серця й розуми. Ось чому Біблія закликає нас не дозволяти «гіркому кореню» виростати в наших серцях (Євреям 12:15). Ненависть також спотворює особисте свідчення християн, тому що вона віддаляє їх від спілкування з Богом та іншими віруючими. Давайте ж будемо незмінно дотримуватися Господніх порад і не тримати зла ні на кого, яким би незначним це не видавалося, – тоді і Бог буде вірний у прощенні, як Він і обіцяв (1 Івана 1:9; 2:1). Ті, нелюди, що ненавидять Україну, в якій пахнуть од її Добра, Мову — все українське, вочевидь, психічнохворі, а їхні Душа й розум паралізовані. Це рускощелепні, ОПЗЖ, інші перевертні.
Зиновій Бичко.