На таке питання наштовхнув учорашній випадок. У кватирку моєї світлиці влетіло молоденьке пташенятко, зяблик. Коли воно заспокоїлось, насипав на підвіконня проса, думав, що пташеня клюватиме. Раптом у шибку зовні б’ється доросла птаха, мабуть, мати.
Випустив зябленятка, і майнули вони. Довго ще чувся пташиний спів… Материнство… Материнство – одне з найвищих та найвідповідальніших призначень жінки, адже, подарувати дитині життя, значить, відрікаючись від себе, зійти в глибини мук, щоб дати можливість жити ще одній людській особистості. Материнство – це не рефлекс, не інстинкт. Це – дивовижна здатність. Бог довірив жінці вкрай важливий обов’язок у цьому світі. Як інстинкт це почуття проявляється у тваринному світі. Для прикладу може послужити учорашній факт із зябликом. На відміну від тварин, нині поширюється чорний гріх – матері відмовляються од своєї кровинки. Залишають народжених діточок у пологовому будинку, викидають їх на смітник, убивають абортами. Народження дитини – благодатний Господній дар, вінець подружнього життя, справжнє диво і нагорода для люблячих чоловіка і дружини. Біблія розповідає нам про справжні дива, коли довгоочікувана дитина з’являлася у літніх людей, які все життя молилися и не втрачали надії на милість Господню. Так, Сарра народила Ісаака у віці 90 років (Книга Буття, 11-23). А безплідна Анна вимолила у Бога сина, котрий став священиком, суддею народу Ізраїлю і пророком, а згодом стала матір’ю ще трьох синів і двох дочок (Перша Книга Царів, 1,2).
Зиновій Бичко