Колеги з німецько-українського товариства Гайльбронну відзначили День української писемності та мови. Відірвані від рідної домівки співвітчизники особливо гостро відчувають значення мови, яка в усі часи була і залишається духовним мечем нашого народу. Це особливо гостро сприймається у час коли північний «сусід» намагається знищити наш мирний і самобутній народ. Ми розкидані світом, але де б не були бережемо наш скарб.
Свято у освітньому центрі розпочалося з привітання Анастасії Козак, голови товариства, патріотки, завдяки якій рідна мова утверджується далеко від дому, адже вона народжена переселенцями до Німеччини з Лемківщини. (1941р). Гуртує біля себе українців, допомагає у вирішенні нагальних питань, порушує питання створення при товаристві дитячого садочка та недільної школи з метою збереження духовного багатства народу.
Привітальне слово сказав Вадим Ковпік, який організував розмовні курси для біженців, викладають україномовні викладачі. Що дуже є актуальним, своєчасним кроком до вивчення німецької.
Я, як ведуча заходу, розпочала з вислову французького письменника Антуан де Сент-Екзюпері «Найбільша розкіш у світі – це розкіш людського спілкування». Тим паче рідною далеко від Батьківщини, де повсякчас чуємо чужу, яку потрібно вивчити в першу чергу щоб отримати роботи.
Створивши атмосферу україномовного поля, проводила конкурси на знання українських прислів’їв, знання історії та символів України, українських традицій, скоромовок, бліц-опитування на знання культурних діячів, творів письменників, їх висловів щодо мови.
Незбагнена душа нашого народу висловлена в словах багатьох поетів, які стали піснями. Бо наша мова має особливу музикальність. Під акомпанемент акордеону В’ячеслава Кодіци, лауреата міжнародних і всеукраїнських конкурсів, кожен з гуртів, які сиділи за столами, виконували одну з українських пісень. Першою пролунала улюблена «Пісня про рушник», на слова Андрія Малишка Не забутий був Володимир Івасюк, а закінчили всі хором піснею «Червона калина», відавши шану і повагу нашим незабутнім воїнам-захисникам.
Кожен з учасників заходу отримав подарунок від організаторів зустрічі.
І ось уже перші відгуки від наших щирих українців: «Хочу подякувати всім організаторам свята і нашим музикантам за чудовий вечір. Такі зустрічі нам дуже потрібні, вони піднімають настрій, додають оптимізму, наснаги і незабутні відчуття свого рідного, українського, якого нам всім тут дуже бракує. Слава Україні! Героям слава!»
У моїй душі тримаю слова великого Кобзаря:
Ну що б, здавалося, слова…
Слова та голос — більш нічого.
А серце б’ється — ожива,
Як їх почує!.. Знать, од Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди! . . . . . . . . . . .
Віра Марущак,
письменниця, журналістка.
