Бо обидві субстанції реалізовують часові етапи нашого життя. Здається, нема у світі людини, яка б не любила життя, життю не раділа.
Боятися старості сьогодні, щонайменше, не модно. Наш вік більше не визначає нас. Визначають досвід і досягнення. А ще – наша енергія. Її можна й потрібно примножувати з часом. Завдяки турботі про своє здоров’я. Увага: як фізичне, так і ментальне.
Страх перед старістю – іще один наслідок фокусування на хворобах. Тому що старість – це і є хвороба. Так, її не можна уникнути, але питання в тому, яким буде її вплив на нас. І його можна мінімізувати.
Перш за все, маючи мету в житті. Мету, ціль, мрію, сподівання тощо. Щось, що не дасть нам раніше часу опустити руки. Щось приємне, що мотивуватиме й вимагатиме енергії. Тоді ми підсвідомо будемо розуміти: на старість немає часу. І наш організм слухатиметься. Тільки от без допомоги йому все одно не обійтися.
Бережімо себе, ми в собі одні. Цінуймо час, любімо своє тіло й душу. Плекаймо її в Бозі.
Життя має приносити нам задоволення. Кожен тиждень, місяць, рік – робити нас кращими. Ми – це значно більше, ніж рік народження, наявність зморшок чи сивини. Ми – це наші амбіції, кількість щирих посмішок і натхнення жити. Наше життя – це подячна молитва Господеві.
Молодість – це ресурс, який дається нам природою безкоштовно. Але він вичерпний. І настає час самим керувати своїм благополуччям. Час брати відповідальність на себе.
Старість, що нас зазвичай лякає, означає відсутність руху й навіть самого бажання діяти. Намагаймося не втратити це якомога довше.
“Старість і молодість не обчислюється роками, а це є стан душі”, – так каже Блаженніший Святослав про старість. Багато інших його думок у цьому аспекті зворушують нашу душу.
“Вважаю, що від того, з якою повагою ставимося до старших осіб з досвідом, які прожили життя, залежить наше сьогодення та майбутнє. Є багато різних висловів та афоризмів, які намагалися дати визначення, що ж таке старість. Зараз мені пригадується вислів Лоуренса Пітера, який говорив, що старість — це коли у тебе є відповіді на всі запитання, але ніхто не запитує. Можна сказати, що старість — це умовне поняття”, — зазначає духовний лідер греко-католиків.
За його словами, Книга мудрості Святого Письма говорить нам, що старість і мудрість людини не обчислюється кількістю років. Старість і молодість — це стан душі. Людина може бути літньою, але мати молодечого духа та почуватися молодою, активною, плідною. А хтось може бути за віком молодий, але вже думає чи мріє про спочинок і тихе життя, тобто старіє духом.
Якщо ми подивимося і заглибимося в Боже Слово, у Святе Письмо, то побачимо, що старша людина є своєрідним посланням Бога до людей. Господь промовляє до людини в особливий спосіб через старшу особу. Зокрема, старша особа завжди асоціюється з мудрістю, яка є участю чи віддзеркаленням божественної мудрості. Звідси випливає повага до старшої людини, повага до її слова, яким вона може і повинна промовити. Якщо ми візьмемо Книгу Йова, то можемо побачити, що вона немовби залишає нам певний етикет древнього ставлення до старшої людини. Адже тоді молодша за віком людина навіть не могла висловлюватися доти, доки слово не взяли старші за неї присутні особи.
Зиновій Бичко, НСЖУ