Олег Кришталь. До співу пташок. Приватна подорож до себе: роман-есе. – К.: ФОП ПАЛИВОДА А. В., 2022. – 256 с.
«Небеса мовчать. Тому ми шукаємо правду самі. Разом працюємо, щоб дізнатися про себе побільше, а передбачати подалі» (с. 75).
Жодне соціальне передбачення не збулося – і не збудеться (неможливо «передбачати подалі»), бо в цьому житті все залежить від ЧАСУ Й НАГОДИ (за Екклезіястом). А втім…
«Для дітей – світ велика гра. Це для дорослих має вирішальне значення – ПРАВДИВЕ щось чи фальшиве, і для дорослих вже не весело, а навпаки, жахливо, коли вони більше не знають, ілюзорним чи справжнім є світ, у якому вони живуть» (Манфред Лютц, «Блеф! Фальсифікація світу»).
ІСТИНА для поета Богдана Чепурка є те, що він бачить Україну на Божих устах і ніхто не може йому заперечити, бо не в силі доказати протилежне. Це, на мою думку, інтелектуальна поезія класичної ясності:
Вкраїно моя, Україно –
Кровінко на Божих устах!
Богдан Чепурко, «Дивина»
Поет, пилинка пилинки, мислить категоріями безмежної любові до України – пилинки в безмежних просторах Всесвіту і насмілюється промовити: «Бог дививсь й іронічно мовчав»… «Ну й слава Богу! Очі повні», тобто з радості плачу й ридаю… Що ще? Бога не бачимо, АЛЕ БАЧИМО ЙОГО ТВОРИВО й Кровінку (Кровінка – село на Теребовлянщині) на Його устах – Україну.
Ми ж – пилинка пилинки і живемо момент моменту в цьому незбагненному, нескінченному світі! У Всесвіті чотириста мільярдів галактик, у кожній – сто мільярдів зірок і серед них Кровінка на Божих устах!
Ми не знаємо, що таке правда (істина)… Не один я все життя шукав правди й ідеалу. Розчарування й руйнація стереотипів допомогли усвідомити, що ПРАВДА (ІСТИНА) – це не що інше, як розуміння того, що ми є і створені Богом. Побутує в народі думка, що Україна переможе, бо з нами Бог. Хибна думка. Україна переможе, коли ми будемо з Богом. Чи можна пояснити світ без Бога? Тут і всі проблеми наших поразок і страждань: «Прагнемо істини, а знаходимо в собі лише непевність… Якщо людина не створена для Бога, чому щаслива вона тільки з Богом? Якщо людина створена для Бога, чому вона так супротивна Богові?» (Блез Паскаль, «Думки»).
Людвіг Вітґенштейн – австро-англійський найяскравіший мислитель ХХ століття (1889–1951) вважав, що математика не шукає абсолютну правду, а вигадує її…
Пилат запитав Ісуса: «Що є правда?» (Євангеліє від Івана 18:38). Відповідь: «Освяти Ти їх правдою! Твоє (Боже – Б. Д.) слово – то правда» (Євангеліє від Івана 17:17). «Ґедель (Ґедель Курт [1906–1978] – австрійський логік і математик. – Б. Д.) показав, що істина є сильнішою за можливість доказу, тобто не все, що є істинним, можна довести» (Марія Фюрст, Юрген Тринкс, «Філософія»). Тут варто звернутися до першої теореми Курта Геделя (відома з 1934 року), яку згадує з розумінням Вадим Скуратівський у післямові про Паскалеві «Думки»: «Оскільки автор “Думок… усе ж таки” математик, пригадаємо… теорему Ґеделя, яка пропонує розв’язати задачу виходу за її (системи, у якій ми живемо) межі». В теоремі йдеться про те, що ми не спроможні пізнати світ, не вийшовши за межі Всесвіту, бо за його кінцем – початок. За кінцем – початок…
«Життя – це рух, нерівний, неправильний і різносторонній» (Монтень, «Проби»). Кожне життя – це дарунок Бога, воно варте того, щоб його прожити, велич людини – знайти своє, свою душевну гармонію: «Вічність була до приходу твого на світ, чоловіче, – / Буде вона й по тобі…» (Леонід Таррентський).
Наше життя і є життям, отже вічністю. Життя для того, щоб жити. Життя – для життя, для продовження життя. Дух Божий всюди й у всьому. Сягаємо краю, а далі – новий початок, нескінченність. Як і в наших думках… У світі немає нічого, що не слугувало б стимулом для мислення, – від мізерного насіння гірчичного дерева до велетенського багатства зоряного неба: «Хоча ми смертні, ми не повинні підкорятися тлінним речам і, наскільки можливо, повинні підніматися до безсмертя» (Арістотель).
ІСТИНА (ПРАВДА) – це не що інше, як розуміння того, що ми є і створені Богом. Що ще?.. «Через те докази існування Бога є не природничо-науковими доказами, а чимось значно більшим» (Манфред Лютц, «Блеф! Фальсифікація світу»).
Будь чесним перед собою, то будеш чесним перед Богом і людьми… Осмислення сутності життя утримується на грані двох безодень: безодні нескінченності Всесвіту і безодні небуття (за Паскалем). Правдою живе людина, правдою ж вона все перемагає, правдою торує свій шлях до вічності… Правда життя керується логікою буття. Логіка буття – це, коли добре мені, то й добре моєму ближньому. Логіка – це не «хитрість світового розуму» (за Геґелем), щоб користуватися індивідуальними інтересами і пристрастями для досягнення своїх цілей, бо ще Сенека вчив жити для інших, якщо хочеш для себе жити… Хоча можна й таке прочитати: «Не минуло й ста років, як цей логічний світ бозна-куди й подівся. Ми не живемо ані в концептуальному раю Фреге, ані на небесах типів Рассела. Хто в цьому винен? Ґьодель з його теоремами про неповноту? Черч з його результатом нерозв’язаності? Чи Стів Джобс, який безсоромно виставляє на огляд своє яблуко у супермаркетах усього світу?» (Жан-Ів Безьє, «Логіка – це не логіка». У кн. «Антологія сучасної філософії науки, або усмішка ASIMO»). Розмислюймо… «Земля крутиться, а небеса мовчать» (с. 250).
Вільний мудрець, який навчився володіти собою, а його розум служить рідному народові, бо ж досягти цього можна лише важкою щоденною працею, щоб осмислити живий, а не мальований сенс буття людини, а значить творення долі життя цілого народу в надії та оперті на власні духовні і фізичні сили.
Богдан ДЯЧИШИН, м. Львів