Банкноти — це не тільки папірчики, за які можна щось купити. По них можна пізнавати історію — і не тільки економіки, а й культури. Боністика — дисципліна, що вивчає різні паперові знаки. І це вивчення, варто сказати, дуже цікаве. Про особливості бон поспілкувалася із чортківським істориком і колекціонером Ярославом Дзісяком.
Мавпи та політики
– Із чого розпочалося захоплення боністикою?
– На перших порах – то були десятий-одинадцятий класи – я в маленьких дозах поєднував боністику та нумізматику. Основа цього хобі заклалася ще з молодших класів – тоді була непомірна любов до географії з уявними мандрами світом. Далі це захоплення розвинув сусід, досвідчений колекціонер, він завів мене у клуб колекціонерів. Спочатку моя збірка складалася зі «здачі», яку привозили батьки з поїздок на торги у Східну Європу і Туреччину.
– Які саме банкноти і яких країн тебе цікавлять?
– Цікавлять всі та всіх! Інша справа – реальна змога (фінансова) поповнювати колекцію грошових знаків тої чи іншої країни, того чи іншого періоду, тих чи інших номіналів і встигати за новою емісією. При цьому має значення і вартість бони, і її привабливість, бо оформлення банкноти – це справжнє мистецтво!
– Які найбільш незвичні та рідкісні грошові знаки твоєї колекції?
– Цікаві бони, випущені Німеччиною (Другий Рейх) до Першої світової, – оформлені вони у готичній стилістиці. Привертають увагу великі кольорові купюри Франції, Бельгії, Іспанії, Югославії міжвоєнного періоду. Безумовно, красиві бони Греції, майже кожна з яких — і 1920-х, і 1980-х років — прикрашена зображеннями творів античності, міфічних персонажів і визначних осіб давньої Греції. Вельми цікаво представлена архітектура і фауна на грошах Азії та Африки. Латиноамериканські бони цікаві зображенням доколумбових культур. Рідкісні банкноти моєї колекції – і через період випуску, і через те, де вони випущені: 50 рублів царської Росії (до речі, вони рідкісніші, ніж 500), окремі бони Європи 20-х і 30-х років, 200 і 500 так званих «рівненських» карбованців, які гітлерівська Німеччина випускала для України. Інший аспект дефіцитних грошових знаків – банкноти маленьких країн: Швейцарії, Данії, Люксембургу, Гібралтару, Кабо-Верде, Джибуті, Алжиру. До слова, в деяких країнах Африки закон забороняє вивозити місцеву валюту.
– Розкажи про різноформатність грошей, які зображення можна на них подибати?
– Російські (царські) та радянські гроші великих номіналів випускали у форматі А4, чимало бон першої половини ХХ століття мали розмір листка книги. Зображення на банкнотах найрізноманітніші – від ликів святих до жінок з оголеними бюстами, а то й зовсім голих. А також є: хатинка на сваях і величні палаци, сівба і збір урожаю, навчання дітей, грізні воїни та пихаті політики, страшні мавпи та леви, міфічні істоти тощо.
Просто додай нулів
– Окрема частина твоєї збірки – гіперінфляційні бони…
– Щонайперше варто сказати, що гіперінфляційні мільйони та мільярди з’явилися в Європі після Першої Світової війни. Сотні тисяч і мільйони німецьких марок випускали одностороннім друком по кілька емісій в рік. Вони не дуже цікаві в порівнянні з іншими інфляційними грошима інших країнами та періодів. Але мільярд марок 1922 року – це вже поважніша бона. Росія та СРСР теж не пасли задніх в інфляції, цікаво, що влада робітників і селян на кожній новій емісії прописувала курс, наприклад: «Один рубль 1923 г. равен одному миллиону рублей дензнаками, из’ятыми из обращения или ста рублям дензнаками 1922 г.». У ті роки була популярна пісенька про те, щоб у буфеті розміняли… сорок мільйонів. Друга Світова красиво представлена мільйонами та мільярдами грецьких драхм.
Найбільша гіперінфляція у XX столітті була в післявоєнній Угорщині. Грошові знаки, випущені тоді, можна назвати одними з найкрасивіших бон, і не тільки інфляційних, до речі. На трильйоні червня 1946 року вказаний лише напис «EGY MILLIARD MILPENGO», прикрашає банкноту портрет красивої пані. Тоді Угорщина стала рекордсменом за номіналом – випустила секстильйон пене (мільярд трильйонів), який дорівнював аж 4,35 центам США.
У 1980-х роках хвиля інфляції прокотилася країнами Латинської Америки. Не поодинокими були випадки, коли влада просто ставила штампи з новими нулями на попередніх емісіях, як то було в Нікарагуа. На початку 1990-х цунамі інфляції накрило Східну Європу, країни колишнього СРСР і Туреччину. Невизнане державне утворення Придністров’я в 1997 році мало «купон 500 тысяч рублей» із написом трьома мовами, зокрема українською: «Прідністрівський банк». У час війни Югославія та новоутворені країни зазнали інфляційних катастроф. Великі архітектурні будівлі та поважні керманичі прикрашають мільйони та мільярди, та навіть 500 мільярдів динарів Югославії 1993 року.
Звісно, інфляція охопила країни Африки, зокрема ті, де намагалися будувати комунізм. Десятки й сотні тисяч метікас Мозамбіку та кванзе Анголи «декоровані» радянськими автоматами та зірками. Але справжній рекордсмен у номіналах, до того ж доларів, — це Зімбабве. У 2008 році там була «маленька» інфляція — випустили банкноту номіналом 750 тисяч доларів (її прикрашав замислений слон на тлі водоспаду). Цікаво, що на кожній боні цієї країни зображено три мегалітичних камені – руїни Великого Зімбабве – центру державного утворення XIV століття. І повернемося до інфляції – у 2009 році зімбабвійці користувалися банкнотою у 100 трильйонів доларів!
Гривні формату А5
– Недавно гривня відсвяткувала двадцятиріччя…
– Українські бони мене теж цікавлять. Тим більше, що в період війни за незалежність від Росії 1918–1920 років, були гривні та карбованці УНР (Української Центральної ради), Української Держави гетьмана Скоропадського та Директорії. Митець Григорій Нарбут оформив гривні часів УНР і це були дуже мистецькі банкноти різного розміру, найбільші — майже формату А5.
– І ще кілька слів про бофони…
– Бофони – бойовий фонд УПА. З економічної точки зору, це облігації – на розмір наданої допомоги українському підпіллю провід ОУН революційної (бандерівської) видавав грошові знаки. З політичної точки зору, це — пропагандистські матеріали, де зображувалися різні теми боротьби України за свою державність. Випуски були регіональні – обласного проводу та місцевих друкарень. Після закінчення Другої світової бофони випускалися ОУНівською еміграцією. Нині це дуже рідкісні й дорогі грошові знаки, чимало трапляється і підробок. Маю лише 1 шилінг, випущений в Австрії з написом «Визвольний фонд», приурочений 20-ій річниці створення ОУН.
– І наостанок – про які бони мрієш?
– Відповім у контексті попереднього запитання — про бофони. А також, мрію про бони Гваделупи, Мартиніки, Тимору, Мальти. Хоча б…
Анна Золотнюк,
