Сьогодні православний світ святкує день, коли було знайдено Хрест Господній. У церковному календарі це свято – одне з дванадцяти основних православних урочистостей у річному колі. Перші століття християни терпіли гоніння від язичницьких імператорів, які хотіли винищити навіть саму назву віри. Потім прийшов мирний час і правителем Римської імперії став Костянтин Великий.
Одного разу напередодні вирішальної битви, Костянтин відчув необхідність у надприродній допомозі над ворогом. У цю важку хвилину він згадав про те, що його батько, імператор Констанцій, надавав заступництво християнам і користувався добробутом, – і, тому зважився звернутися з молитвою до Бога свого батька. І ось, коли він молився, близько полудня побачив на небі сяючий хрест із написом на ньому: «Цим переможеш!» Вражений незвичайним видінням, Костянтин упав у глибокий сон, в якому йому з’явився Спаситель. Хритос показав йому те саме знамення й повелів приймати зображення хреста, як прапор у військах, обіцяючи перемогу. Вранці Костянтин наказав зробити хрест, а також нанести його зображення на прапори, зброю і щити воїнів. Костянтин отримав блискучу перемогу над ворогом і вирішив не тільки відшукати чесне древо Хреста Господнього, а й поклонитися йому. Виконавицею намірів імператора стала його мати, цариця Олена. В 326 році Олена відправилася у Святу землю з метою відшукати і відвідати місця, освячені головними подіями життя Спасителя. Патріархом в Єрусалимі був у той час Макарій. Він скликав найстаріших іудеїв і звернувся з проханням вказати місце, де захований Хрест Господній. Вони довго відмовлялися. Тільки після погроз цариці вони вказали на старця Іуду як здібного вказати цариці це місце. Іуда привів царицю і патріарха до північно-східної сторони Голгофи і сказав їм: “На цьому місці, де стоїть капище Венери, ви знайдете Хрест вашого Христа”. Коли розібрали ідольський храм, прибрали сміття і розкопали землю, були знайдені місце Гробу Господнього та Воскресіння, а також Лобне місце – місце розп’яття Христа. Близько Лобного місця знайшли три хрести, цвяхи і ту дощечку з написом на трьох мовах, яка була прибита над головою Спасителя. Однак тепер вона лежала окремо від хрестів, і тому не було можливості дізнатися, на якому з хрестів був розп’ятий Спаситель. Тільки після зцілення жінки, яка була при смерті і приклалася до кожного з хрестів, стало зрозуміло, який був саме Христа. Патріарх Макарій став на високому місці і здіймав святий Хрест, показуючи його народу. Народ поклонявся Хресту, говорячи: «Господи, помилуй!” Звідси і отримав свій початок і назву свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Іуда, який так неохоче вказав знаходження святих місць, увірував у Христа і хрестився, отримавши у святому хрещенні ім’я Кіріака. Згодом він став патріархом Єрусалимським і мученицьки загинув при імператорі Юліані Відступнику.
Тропар
Спаси, Господи, люди Твоя і благослови насліддя Твоє; перемоги православним християнам на супротивників даруючи, і Твоє зберігаючи Хрестом Твоїм проживання.