ЖМЕНЬКА ПАВЛЮКІЗМІВ. Літературні пародії

              ХАЛЕПА

І яблуком в час голоду кормила

…………………………………..

Проскуркою кормить голубів

Ігор Павлюк

Кн. «Спас», 2021

Мав той віршик доброту і силу.

Й сигарету взявши між зубів,

Римами до буквочок КОРМИЛА

ГОДУВАВ натхненно голубів.

Птиці за це вдячно крихти їли

Й вуркотали радісно «люблю».

…Раптом знялись в небо й полетіли

Годуватись. Я не так кормлю.

.

                ПЕЧАЛЬ

Чорновинна тоска нас тягнула на дно жаги

Ігор Павлюк

Втоплюся у річці преглибокій,

Де на хвилю хвиля набіга,

Як у словниках не вздріло око,

Що тоска-русизм, а є нудьга.

В рідномов’ї бачив див доволі,

Але позабув про них на жаль,

Хоч і не міняли жоден колір

Ні журба, ні смуток, ні печаль.

Що ж інакше вдіяти з собою,

Як халепа сталась отака?

…Ходить досі, наче тінь, за мною

Сумно пережурена тоска!

.

           ПОКАРАННЯ

Добре море і красиве з виду.

І страшне у гніві –

Мов дикар.

Ігор Павлюк

із книги «Танець Мамая»

Не ждав од моря жодних кар.

Але розгнівався «дикар».

Й неначе гордий верескун,

Поправив чітко: він – «дикун»,

Що злий на суржик мій давно

Й мені покаже ще кіно,

Де витанцьовує Мамай,

Коли запрошує на чай,

В руках тримаючи буквар

Без мого вигуку «дикар!»

.

                СОЛІДАРНІСТЬ

Тюльпани підставляють сонцю лобики –

Так скучили за ніжністю вони…

Любов Бенедишин

З книги «Кульбабове віче»

За мною Доля й Муза тут скучали

Ігор Павлюк

«Українська літературна газета»

№2, 2024 р.

Без ніякої мороки

Скука увірвалась в спокій.

Радо ми її вітали,

Адже, наче дива, ждали.

І узяли пера в руки,

Аби не журилась скука.

Хоч могли б наримувати,

Що ЇЇ нудьгою звати…

Подаємо й нині звуки,

Щоб нудьгу прогнала скука!

.

        НЕ ВИБИРАЮ

А тут – сьорбнеш собі вина –

І кучеряво

Ігор Павлюк

Журнал «Золота Пектораль»,

№3, 2012 р.

Сиділи з другом

За чорним пивом

Під жовтим кленом

Ігор Павлюк

«Українська літературна газета»

№1, 2025 р.

Мій друг сказав : «Вина я хочу!»

Коньяк уздрів і мовив: «Ф-е!»

Й коли в його поглянув очі,

То мовчки рушив з ним в кафе.

Він після цього звав на пиво.

Той поклик й досі ще бринить.

Бо почувався весь щасливим

Поміж бокалів у ту мить.

Вже нині достеменно знаю,

Які вони на смак мені.

Й пивце постійно замовляю,

Як «покупаюсь» у вині…

         Ігор Фарина

        смт Шумськ

         на Тернопіллі