Різдво… Таїнство, тиша, молитва, очікування дива… Десь – безумовне свято і особливе торждество. У нас – у сподіваннях на тишу і милість Божу зустріти його без тривог, без втрат і болючих новин… Та все ж – із великою вірою, яку кожен по-своєму набули од рідних своїх із отим живильним соком з коріння родового древа.
–
***
Різдво: від мами і до мами,
З обіймів батька й до бабусі,
Душа співа з колядниками
І свято квітне на обрусі.
Різдво: у таїнстві причастя,
З живим вертепом й колядою,
У тихім дотикові щастя,
У вишиванці з таїною.
Різдво у спогадах дитячих
В душі ніколи не зів’яне,
Бо так багато воно значить,
Оте все таїнство різдвяне!
9–12.01.2018
Уже зовсім скоро, незважаючи і всупереч, ми, немов чарівною ниточкою, об’єднаємося трепетним духом Різдва, і головне – не атмосферою традиційних подарункових клопотів, що, безперечно, теж додасть нашим серцям незабутнього тепла, а найголовніше – нетлінним вогником віри й любові, яким починає розкошувати душа у мерехтінні першої різдвяної зірки!
В земній благодаті нового Різдва!
Вбирається небо в притишені мрії,
Вщухають всі хвилі людського єства –
І кожен у миті, яку так леліяв,
Іде вже натхненно до свого Різдва.
Із подихом, знову вмиваючись рясно
У щирій молитві, зігрівшись теплом,
У погляд свічі заглядаючи ясно,
Мандруємо кожен на зустріч з Різдвом.
Збираючи в серці зернята любові,
Ми пишем історію дива нову,
Із блиском в очах й насолодою в слові
Всі дякуєм втішно Святому Різдву.
Ще мить – і в небесному чистому морі
Зоря заясниться, немов торжество,
«Христос народивсь!» – віщуватимуть зорі
Промовистим дзвоном душі про Різдво!
Всміхається небо, окрилене святом,
І казка навколо уже ожива –
І ось таїною заходить до хати
В земній благодаті нового Різдва!
І які б не заглядали у життєве віконце літа́, ми всі, хтось затамовуючи подих, а хтось гублячись у зітханнях та ковтаючи болючі сльози, але таки чекаємо…
***
Так хочу розправити крила
Й дихнути різдвяно дивами
І все, що згубила безсило,
Зібрати душею й словами!
Повірити щиро у казку,
Хай навіть безсніжно-туманну,
І дотиком Божої ласки
Впустити надію різдвяну!
Зігрітись в обіймах дитини,
Змахнувши сльозу у долоні,
І в тиші Різдвяної днини
Душевне відчути осоння…
Всміхнутися вдячно до неба,
Замруживши радісно очі –
І не відпустити від себе
Цю казку Різдвяної ночі!
4.01.2018
Тож у перші ж миті появи Різдвяної зірки на небі, зігрійте своїми молитвами тих, завдяки кому ми її бачимо, тих, хто змерзлими од холоду пальцями ледь може сьорбнути не завжди гарячої кави, але незламно захищає наш сон і мирні світанки!
***
Різдвяна зоре, даруй нам диво,
Новий світанок із наших снів,
Щоби Вкраїна жила щасливо
Й ростила в мирі своїх синів!
Різдвяна зоре, даруй нам сили
Зігріть в молитві наш рідний дім,
Щоби Вкраїна, здійнявши крила,
Свій цвіт любові розкрила всім!
Різдвяна зоре, даруй нам долю
Яскраво чисту, як білий сніг,
Даруй нам мрію, даруй нам волю
І милість Божу одну на всіх!
Різдвяна зоре, пануй над світом,
Мереж в любові небесну синь –
Нехай щасливо сміються діти
І линуть дзвони з усіх святинь!
І хай кожен неодмінно відчує незабутній трепет – РІЗДВО ДУШІ, з яким прийде на поріг уже таке омріяне благословення – наша українська ПЕРЕМОГА!
Різдво душі
Різдво душі, я жду твою обнову,
Складаю руки й вірю в чудеса,
Коли зоря засяє загадково
Й навкруг озветься тишею краса.
Переберу минуле, мов намисто,
Просію щось за винятком чогось,
Згорну умить з душі усе геть чисто,
Що обернулось тінню й не збулось.
І пригорнусь в молитві я до мами,
До її мрій і щирого тепла,
І напишу душею між рядками,
Чого ще так сказати й не змогла.
Ще простягну до батька я долоні,
Притихну так, поглянувши увись:
У вічнім сні присівши на осонні,
Якби ж то він лиш трохи забаривсь…
Різдво навкруг збираю крізь тумани –
Щоб тільки не згубити, як той сніг…
Тоді воно нарешті уже стане
Різдвом душі, що прийде на поріг.
18–26. 12.2019
Із найщирішими побажаннями справжнього РІЗДВЯНОГО дива українськькій землі – Інна Гончар, член НСПУ, НСЖУ
м. Новодністровськ
Чернівецької обл.

Leave a Reply