«Щастя є в кожному світлому ранку…»

Я живий!

Не журіться мамо, не плачте тато,

що до дому повернутись не зміг.

Я у серці завжди буду з вами,

хоч між нами сотні тисяч доріг.

Я люблю свою Батьківщину,

де колискові співали пісні!

Де дідусь і бабуся рідненькі

вишиванку купили мені!

А як можна забути це небо,

де цілує пшеницю блакить?

Я не можу віддати цю землю,

яка в серці моєму бринить!

До останнього подиху я захищав

Україну рідну свою..

Але ворожий дрон мене наздогнав

і я опинився в раю..

Я живий!!! І це не просто слова.

І хоч серце не б’ється, мовчить.

Пам’ятайте, душа – вона вічно жива,

а життя пролітає.. як мить

Україна жива!

Україна жива — вам її не здолати..

Україна це дід.. Україна це мати.

Ми піднімемось з пеплу.. відбудуєм руїни..

Наша доля розквітне.. їй ім’я Батьківщина

Хто з війною прийшов..тому в пекло дорога..

Наша віра свята.. І свята перемога..

Вишиванка — оберіг!

Вдягну сорочку – ніби крила,

В ній дух століть, в ній мудрість слова.

Узором мати нагадала,

Бо Україна в серці знову.

Червона нитка – то любов,

Чорна – пам’ять, що не згасне.

На полотні живе той зов,

Що крізь віки звучить прекрасно.

Вона не просто одяг – ні,

Вона молитва, сила роду.

Візьму її в своїм житті

Як символ волі і свободи.

Герої рідної землі!

За кожного солдата помолюсь,

Щоб повернувся він скоріш додому,

Щоб рідну матір та дружину обійняв,

І в той же час забув свою він втому.

Багато лиха на війні він пережив,

Життям своїм не раз ризикував,

Але товариша в бою не залишив,

Його він з-під уламків врятував.

Була контузія, і він в полон попав,

Що там було, лиш Господу відомо,

Він Україну серцем захищав,

І як герой він повернувся додому.

Я поклонюся низько-низько до землі

Усім героям рідної землі!

Вовчанськ

Вовчанськ, а ти знаєш, як в грудях болить?

Вовчанськ, як же можна тебе не любить?

Вовчанськ, найкраще ти місто землі,

Вовчанськ, зруйнували тебе навесні.

Вовчанськ, я сумую за тобою кожний день.

Вовчанськ, не співати нам більше пісень

Вовчанськ, без будинків залишились люди,

Вовчанськ, лиш руїни ми бачимо всюди.

Вовчанськ, болить душа, і серце гірко плаче,

Вовчанськ, і лише уві сні додому повертаюсь я неначе…

Соборна Україна!

Єдина, сильна, вільна й незалежна,

Моя країна – сонячна й безмежна!

Дніпро шумить, Карпати в небо в’ються,

Лани широкі хвилею сміються

Зі сходу й заходу серця єднаються,

Волинь та Донбас – в любові встрічаються!

Полтава, Львів, Чернігів, рідний Крим,

Ми разом всі, ми не подільні з ним!

Майданом клятву дали наші діти,

Що Україну не дамо зломити!

В цілісності наша могутня сила,

Соборність – це єдність, що нас захистила!

Українська жінка!

 Українська жінка — це не просто мати.

Українська жінка — може щастя дати.

Українська жінка — не тільки дружина.

Українська жінка — роду Берегиня!

Ти найкраща в світі, сонечко ясненьке!

Ти піклуйся про себе квіточка гарненька!

Оченята гарні, як проміння сонця,

зігрівають душу, дивляться в віконце.

А чарівні руки, мов лебяжі крила,

наповнюють сердце, здіймають вітрила.

Ти сонце і вітер, вогонь і вода!

Ти будеш щаслива, завжди молода!

І я обіймаю, цілую долоні,

тебе зігріваю, розглажую скроні.

Українка!

Ти – ніжність весняного цвіту,

Ти – сила і мужність в боях,

Ти – вірна душа заповіту,

Що з пращурів лине в віках.

В очах твоїх – небо безкрає,

У серці – іскриться вогонь.

Ти дім оберігом тримаєш,

І дух твій не взяти в полон.

Ти мати, кохана, дружина,

Ти воля, що вічно жива.

Пишаюсь, що я Українка

і з серця лунають слова.

Щастя в кожному дні 

Щастя є в кожному світлому ранку,

В променях сонця, що ніжно встає,

В запаху кави, у теплім світанку,

В усмішці друга, що поруч іде.

Щастя – у вітрі, що грає у косах,

В краплях дощу, що цілують чоло,

В ніжному погляді, в лагідних росах,

У тому, що серцю дарує тепло.

Щастя – в обіймах, у слові простому,

В пісні, що душу торкається знов,

В затишку рідного, теплого дому,

В силі людській, що дарує любов.

Дивись і відчуй: у кожній хвилині

Є щось прекрасне, у цьому житті.

Щастя живе у тебе в родині,

Воно поруч… в кожному дні!

Щиро дякую за ваш час і увагу.

Коротка біографія

Валентина Харченко (Грубник Валентина Миколаївна) — українська поетеса, авторка віршів і пісенних текстів. У своїй творчості звертається до тем любові до України, людської гідності, віри, духовності, кохання, родини та краси природи. Її поезія вирізняється щирістю, емоційністю та увагою до внутрішнього світу людини. Твори Валентини Харченко публікувалися в інтернет-виданнях і літературних ресурсах. Вона продовжує активно працювати над новими поетичними й пісенними творами та бере участь у розвитку сучасної української літератури. Мета авторки — через поетичне слово надихати, підтримувати людей і зберігати красу української мови та культури.