Твардовська Ірина Миколаївна народилася 3 серпня 1985 року в місті Каневі Черкаської області. У 2007 році закінчила географічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Заміжня. Живу та працюю в Києві. Приватний підприємець. 

Вірші пишу з дитинства. Презентувати свою творчість почала у 2014 році. Моя поезія  публікується в літературних альманахах і збірниках різних видавництв, насамперед, це “Склянка часу” ( Канів) та  видавництво “Лілія” (Хмельницький).  Мої публікації є в таких альманахах, як: «Скіфія», «Квіти кохання», «Скарбниця мудрості», «Думки романтика», «Вишиванка», «Антологія сучасної новелістики та лірики України» та інших виданнях.

У 2017 році стала авторкою ідеї та організаторкою видання поетичної збірки «Лірика душі моєї», яка об’єднала творчість молодих талановитих поетів України. Беру участь у літературних і поетичних вечорах у Києві.

Маю досвід журналістської діяльності: писала статті для глянцевого журналу «Touch» та аграрного видання «Пропозиція». У 2019 році у видавництві «Саміт-книга» вийшла моя книга «Як стати здоровою та красивою», присвячена темі здоров’я, краси, мотивації та особистих трансформацій.

Пишу тексти пісень. У 2019 році зареєструвала авторські права на понад десять власних пісенних текстів. Продовжую займатися поезією та розвивати власні творчі проєкти.

Відходять у вічність друзі

Молоді чоловіки – орли

І терпіти, здавалось, не в змозі

Несправедливість та біль війни.

Полеглі Герої завжди з нами

В думках, у розмові, у снах

Вони  – наша сила і рани,

Що болем живуть у серцях.

Їх подвиг — не тінь і не слово,
 А правда, що вічно живе.
 Ми вистоїмо знову і знову
 І  пам’ять про них не мине.

05.01.2026

Пандемія COVID – 19

Хто б міг подумати, що карантин

Не найстрашніший біль, а значить

Зламає плани, але зміцнить чин.

Хто вижив – той навчився жити далі

Та в Бога свої плани на людей

Але повномасштабки не чекали

Вона прийшла без стуку і дверей.

Зруйновані домівки, людські долі

І хаос безнадійний у серцях

Війна навчила виживати в болі,

Та не зламала дух, не стерла в прах.

Навчились відрізняти ми ракети,
 Балістику, крилаті та кинджaл.
 Та попри все, навчилися радіти
 Життю  ми всупереч сиренам і страждань.

Чотири роки ми живемо в стресі

В думках тривожних прокидаємось зрання.

Наше життя – немов у довгій п’єсі

Стоїть на паузі, кінця цьому нема

30.12.2025р

Коли в душі безмежна буря

Здавалося б, що назавжди

Той гнів і відчай, як ніколи

Залише слід в твоїй душі.

Коли в моменті накриває

І відчай жити не дає

Тебе ніяк не відпускає

Та жити треба, бо надія є.

Ти вір у себе та байдуже

Що люди скажуть, все мине.

Не падай духом, адже, друже

Це все проходить і твій біль мине.

29.12.2025

І де поділись ті роки

Коли закохана, мрійлива

Босоніж бігла по росі

І як ніхто, була щаслива.

Відлунням віддається сміх

Наш сміх з тобою безтурботний

І ми не знали ще тоді

Що час такий безповоротний.

Змінилось все. Змінились ми.

Дорогі наші розійшлися

Хоча би інколи у сні

До мене ніжно доторкнися.

20.06.2026

Тримайся, рідна ненько – Україно!

Ти вистоїш, бо сильна навіки

Твої сини воюють воєдино

І не потрібні нам  інші світи.

Тебе вже ставили і на коліна

Покори вимагали, каяття

Та маєш ти незламний дух, моя країно

Й щасливе, світле майбуття!

22.07.2026