Цю сторінку з життя А. Шептицького детально дослідив викладач історії України Борщівського агротехнічного коледжу Володимир Гіщинський. Багато років він працює над цією темою, досліджуючи її у Львівському архіві та Постуляційному центрі А. Шептицького.
26 лютого – 1 березня 1900 р. у Василіянському монастирі св. апостолів Петра і Павла в селі Михайлівці перебував Станіславівський єпископ Андрей Шептицький. Він проводив тут духовні реколекції для двадцяти семи священників Кудринецького, Скала-Подільського, Заліщицького деканатів УГКЦ. Під час перебування в селі Михайлівці преосвященний владика Андрей відвідав декілька парохій краю. 2 березня 1900 року, відбуваючи з реколекцій, владика Андрей відвідав і Борщів. Тут він побував в церкві Успіння Пречистої Діви Марії, де молився перед Борщівською іконою Пресвятої Богородиці. Також він зробив візит до відомого громадського діяча, адвоката Михайла Дорундяка, будинок якого знаходився у Борщеві на місці, де нині стоїть пам`ятник Т. Шевченку.
Ця подія мала неабиякий резонанс. Адже єпископ відвідав найвіддаленіші села нашого подільського краю. Про цей візит була присвячена серія матеріалів у газеті «Діло» за лютий-березень 1900 року. Зокрема в одному із номерів, у рубриці «Справи церковні» йшлося, що з 26 лютого по 1 березня включно Андрей Шептицький, єпископ Станіславський, відбував духовні реколекції для священиків у селі Михайлівка, поблизу Мельниці-Подільської. Повідомляється також, що «Наш преосвященний владика просто мистець в уділенні реколекційних наук. Слово його, разом із незрівнянною теоретичною ерудицією, так сповнене теплого серця, що в серце слухача переливає неописану радість, а розум роз`ясніє наскрізь ясно, в доступності точно виконаною наукою. Слухаєш і не наслухаєшся! Треба віддати належне, що владика не сипле на голову грішника граду громів гніву Божого, не кляне його жорстокими погрозами і тим самим береже від грішної розпуки. Не судить передчасно, але як люблячий батько просить про покаяння витривало, безнастанно, а коли побачить у грішника хоча б промінчик доброї волі до поправи, роздуває іскру жалю і зараз голубить і пригортає розкаяного блудного сина до свого люблячого батьківського серця».
Тут же читаємо, що « дня 2 березня владика відслужив на монастирському подвір`ї службу Божу, при якій всі священики запричастились, а наприкінці служби промовив до тисячного зібрання народу. У вільних хвилинах відвідав кілька близьких церков і парафій, відтак виїхав до Борщева а потім мав виїхати до Чорткова у справі будови там церкви».
Шептицького називали священиком для народу. І це справді так було, адже він дуже любив людей, служив їм вірою і правдою. «На першому місці має бути церква, за нею – школа, читальня, християнська крамниця, народна інституція, це все не може, не має бути позбавлене уваги, опіки та великої любові доброго душ пастиря», вважав єпископ. А ще йому належать такі слова: « Хата священика доброго – це дім потіхи та поради для всіх тих, що їх б`є лиха доля, що їх мучать погані люди. В хаті священика повинна радо шукати і легко знайти розраду кожна плачуча вдова, сирота».
У тій же газеті «Діло» повідомляється, що під час відправ, які служив владика у наших селах і Борщеві, до святого причастя «вклякало багато соток люду» що свідчить про важливість візиту такої великої духовної особи.
Далі читаємо: «За весь час реколекцій щиру вдячність відчували згромадження священників для оо.Василіян: ігумена Чаплинського і місіонера Ортинського. Вони не тільки прийняли священиків у своєму тихому монастирі, але й, коли треба було, спішили заступити їх у парафіях в погану негоду. Коли ж одного разу сталося так, що у час ре колекцій обидва оо.Василіяни були задіяні поза монастирем, а треба було висповідати ще двох хворих у Кудринцях, то сам первосвященний поїхав туди, висповідав і потішив хворих. А мимоходом кажучи, загостивши на коротко до Борщева відвідав читальню і не поминув хати нашого народолюбця-діятеля д-ра Дорундяка».
Свята Літургія, яку 2 березня 1900 відправляв єпископ у борщівській церкві Успіння Пречистої Діви Марії назавжди увійшла в історичні хроніки нашого краю і церкви зокрема. Ця подія залишила свій слід у церковному житті нашого міста, адже була вона непересічною. Хоча часу вже пройшло багато, сьогодні вже мало хто згадає про цей факт. Але є історичні документи, газети тих років, які детально описують візит преосвященного владики Андрея Шептицького.
Підготувала Ірина Мадзій.
на фото: герб А. Шептицького
