У Чорткові, якщо говорити правду, є лише зо три-чотири пам’ятники нашим уславленим землякам чи конкретній історичній події (про культові споруди мова не ведеться), які представляють хоч якусь мистецьку цінність, решта – споруджені, на наш погляд, у дусі «совдепівського», «совкового» реалізму. Не везло останніх двадцять років, на жаль, Чорткову, окрім, мабуть, Дмитра Шеремети, смерть якого ще до цих пір покрита великою таємницею, на архітекторів, котрі би мали витончений і художній смак на спорудження різних архітектурних ансамблів у місті.
Про здобутки чортківських архітекторів можна судити як і зі споруджених пам’ятників, так і зведених/набудованих якихось нових офісних, торгівельних приміщень, які псують загальну панораму районного центру.
Серед естетичних скульптурних надбань-зображень – погруддя Катерини Рубчакової (скульптор Дмитро Стецько). Правда, чомусь воно розташувалось не біля районного будинку культури, який носить ім’я славетної землячки, а біля будинку зв’язку. Відкрили його у Чорткові ще на зорі української незалежності, 22 роки тому, з нагоди 110-ї річниці від дня народження К. Рубчакової. До речі, 22 листопада був день пам’яті актриси. Вона померла 94 роки тому у селі Зінківці неподалік від Кам’янець-Подільського.
Катерина Рубчакова
«Здається мені, що довго на нашій сцені ніхто не засміється так щиро, як вона, і ніхто так, як вона, не заридає».
Степан Чарнецький.
З іменем Катерини Рубчакової (1881-1919) пов’язані кращі здобутки української культури кінця XIX — початку ХХст. Народилася майбутня драматична актриса і співачка 29 квітня 1881 року в м. Чорткові у сім’ї Коссаків, яка дала українському театрові багато видатних діячів.
У 16 років Катерина вступила до мандрівного театру товариства «Руська бесіда», єдиного тоді професійного українського театру на західноукраїнських землях. Перші три роки вона виступала під своїм дівочим прізвищем, а з 1899 року, ставши дружиною актора Івана Рубчака, була відома як Рубчаківна.
Актриса не мала спеціальної мистецької освіти, але в неї був великий природний талант. Ще підлітком вона розвинула його, коли співала в аматорському хорі, яким керував її батько. Далі було навчання в музично-драматичній студії при театрі, якою керував Й.Стадник, а уроки співу давав відомий педагог С.Козловський.
Театр, у якому К. Рубчакова працювала 20 років, мав яскраво виражений музично-драматичний характер. У ньому уживалися поряд з драмою опера й оперета. Рубчакова утверджувалася передусім як оперна співачка. Вже через два роки роботи в театрі у травні 1898 року вона вперше виконала партію Оксани в «Запорожці за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського і зачарувала слухачів красою й силою голосу. Потім були інші партії: Оксана в «Різдвяній ночі» М.Лисенка, Катерина, Галька в однойменних операх М.Аркаса, Маргарита у «Фаусті» Ш.Гуно, Батерфляй в «Чіо- Чіо-Сан» Пучіні.
Успіх К.Рубчакової як оперної співачки загальновизнаний, однак справжнім її мистецьким покликанням була драма. Сценічними шедеврами актриси критика визнала Галю в «Назарі Стодолі» Т.Шевченка, Марусю «Ой не ходи, Грицю» М.Старицького, Софію в «Безталанній» І. Карпенка-Карого, Анну в «Украденому щасті» Івана Франка.
З великим успіхом грала вона і в зарубіжних виставах.
Померла актриса 22 листопада 1919 року в с.Зіньківцях неподалік від Кам’янця-Подільського. З нагоди 110-ї річниці від дня народження К. Рубчакової у Чорткові відкрито пам’ятне погруддя, а районний будинок культури носить її ім’я.