“Василь Стус виріс у Донецьку. Сюди його батьки, аби уникнути примусової колективізації, переселилися у 1939 році, коли майбутньому поету виповнився один рік. У цьому місті він зі срібною медаллю закінчив Донецьку міську середню школу № 265, а потім із червоним дипломом – історико-літературний факультет педагогічного інституту…“
ЗАЯВА СЕКРЕТАРІАТУ НАЦІОНАЛЬНОЇ СПІЛКИ ПИСЬМЕННИКІВ УКРАЇНИ
У ніч з 4 на 5 травня 2015 року з першого корпусу Донецького університету бойовики «ДНР» демонтували меморіальну дошку Василеві Стусу, одному з найяскравіших представників українського руху шістдесятників. Тут видатний український поет навчався з 1954 по 1959 рік.
Після оголошення так званої «Донецької народної республіки» її ватажки та прибічники почали на наступ на все українське. На підконтрольній їм території українофоби знищують українські підручники, закриваються українські школи, переслідують викладачів, фізично знищують українських патріотів. Навіть мертві поети становлять для них загрозу.
Василь Стус виріс у Донецьку. Сюди його батьки, аби уникнути примусової колективізації, переселилися у 1939 році, коли майбутньому поету виповнився один рік. У цьому місті він зі срібною медаллю закінчив Донецьку міську середню школу № 265, а потім із червоним дипломом – історико-літературний факультет педагогічного інституту. Тут, у Донецьку, сформувався незламний і безкомпромісний характер поета, який проявився у вересні 1965 року, коли Василь Стус у Києві під час прем’єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» разом з Іваном Дзюбою, В’ячеславом Чорноволом і Юрієм Бадзьом взяв участь в акції протесту проти арештів української інтелігенції, а після цього у відкритих листах до радянських органів критикував панівну систему, що після нетривалої відлиги знову почала повертатися до тоталітаризму.
За критику антигуманної політика в 1972 році поет був засуджений до 5 років позбавлення волі і 3 років заслання. Покарання він відбував у мордовських і магаданських таборах. У 1980 році Василь Стус був засуджений вдруге до 10 років примусових робіт і 5 років заслання.
У ніч з 3 на 4 вересня 1985 року за нез’ясованих обставин Василь Стус загинув у спецтаборі в Пермській області…
Чого ж дивуватися, що меморіальну дошку Василеві Стусу духовні спадкоємці сталінізму зняли зі стіни університету саме вночі?
Василь Стус – Герой України, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка. Твори поета вивчаються в школах. Його іменем названі вулиці й площі. Меморіальні дошки та пам’ятники поету встановлені в різних містах України.
Секретаріат Національної спілки письменників України категорично засуджує вандалізм деенерівських сепаратистів і вірить, що Донбас буде повернутий Україні, а на фасаді Донецького національного університету знову з’явиться меморіальна дошка Василеві Стусу – великому синові України.
Секретаріат Національної спілки письменників України.