Час від часу я знаходжу архівні фотографії Чорткова, дещо що зображене на них не існує вже, дещо знищено війною, а дещо просто спотворено. Найбільш мучить побачити місце яке досі існує, збирає люд, а виглядає гірше рік за роком. Місце відпочинку багатьох поколінь мешканців Чорткова – пляж на Сереті.

Фотографії колишнього вигляду пляжу пробудили спогади багатьох людей з якими я спілкуюсь через соцмережі. Тут і фото з сімейного архіву Ірини Дубенськової, що мешкала колись у «кафельному» будинку по вулиці Л.Українки, на якому сфотографовано дитяче місце купання, на Чортківському пляжі (так званий жабенятник). До речі пані Ірина надіслала мені бандероль зі знимками свого батька, на яких Чортків 50-тих років. Вони давно виїхали з Чорткова. Дітям п. Ірини Чортків не відомий, тому вирішила їх надіслати мені, за що я їй безмежно вдячна. Ще фото пані Галини Олонцевої, де видно загальний вигляд пляжу з великою альтанкою, що приховувала від спеки.
Віднайшлась така історична згадка, що відбувалась традиційна церемонія спуску на воду човнів, якою щороку відкривався у Чорткові сезон річкових сплавів. Таке проводилось на Сереті за Польщі
На іншій фотографіі видно, що не тільки відпочивали на березі, а й плавали по річці компаніями. Фото зроблене в 30-тих роках минулого століття.
На фото з архіву пані Галини Олнцевої видно озеро у селі Біла. Штучна водойма в Чорткові існувала у 60-і роки, йдеться про озеро в с.Біла. Тоді на міському пляжі можна було взяти напрокат човни, якими підлітки піднімалися вверх по Серету, волоком перетягали човен через греблю і плавали по тому великому ставу аж до села Білого.
Ще б хотілось згадати про вигляд набережних Чорткова по обидва берега Серету. Такими клумбами і лавками для відпочинку були оформлений берег, що біля спортивної школи. Старше покоління знає, що там був кінотеатр. А ось таким був протилежний берег по вулиці Надрічній. Висновки можна зробити з фото, мабуть, кожен мешканець міста знає теперішній жалюгідний вигляд цього місця з іншого фото.
Місце нагадує спогади, а спогади нагадують місце. Для когось то були хвилини проведені з родиною, для інших – з коханою людиною. Всім воно приносило задоволення. Діти плюскались, дорослі відпочивали. В наші дні також продовжують мешканці Чорткова відпочивати біля Серету, та відпочинок в таких хащах виглядає жалюгідним. Та й відпочинком це важко назвати. Колись на пляжі люди збирались аби покупатись в річці, пограти в волейбол, футбол, шахи, попити квасу, солодкої води та й просто поспілкуватись. Для дітей були облаштовані пісочниці з «грибками». Одним словом відпочивали по-справжньому. Тепер же через пляж навіть страшно пройти. В тому парку, який колись справді був парком, дуже часто сидять компанії молодих людей і “ВІДПОЧИВАЮТЬ”. Після себе традиційно залишають цілі купи сміття (порожні пляшки, банки від пива, пачки від чіпсів…).
Я не можу зрозуміти. Всі ми люди, всі від батьків які колись також були молодими і також відпочивали. Та чомусь в останні роки відівчились відпочивати ЧИСТО. Настільки навколишній вигляд нашого оточення не хвилює нас, що вже набридло оте гоніння в Європу після власного занедбаного простору.

Вікторія Пахолюк.

фото щорічного сплаву

фото щорічного сплаву

 жабенятник на Сереті

жабенятник на Сереті

з архіву Г.Олонцевої

з архіву Г.Олонцевої

вул. Надрічна

вул. Надрічна

image (2)

10419983_1096289453721866_7296152302442004773_n

4455

2 коментарі

  1. Ігор

    А що тут соромитися і дивуватися? До 1939 року керували поляки – та й був лад. А тепер українці – та й “маємо те, що маємо”. А зрештою, чого людина відпочивши на природі, має нести своє сміття, щоб викинути 2 км?? Звичайно викине в річку, або залишить на місці в кращому випадку. Може, якби на пляжі стояли сміттєві баки – то було б чистіше?