На Чортківщині процвітає, з міста мені того раніше не видно було, поки не навідався у свої рідні Полівці, новий вид кримінального бізнесу – «красти курей».

І чому красти? І чому саме курей? Голоду ще, ніби в Україні такого, щоб аж красти домашню птицю/пташницю, нема і, як каже один урядовець «даже не придвідиться». Тут вже і байки про чупакабру не спрацьовують, бо крадуть їх, кукурікуючих і кудкудакуючих, під  совдепівську мітлу. І любителі оковитої тут мали би бути, логіка так підказує, ні причому, бо ще світ такого навіть  не видів, аби ті, що під постійною «мухою» ходять,  спеціально варили/смажили собі кудкудаків на закуску, коли їм на самженівку та сякий-такий квашений огірок дрібної грошви вічно не вистачає. В моєї тещі теж тих голосокриків покрали, вона ще під покровом сутінків, бо у той час заявилася до курятника, від якогось злодія-курія «фінгал» під оком заробила, інших половецьких газдівниць та газдівників сія чаша також не минула. Що з тим селом сталося? «Точно, – каже тітка Марина, – воно, як погаздували тут трохи москалі, зійшло з розуму».

Володимир Погорецький