Горілки за час новорічних та Різдвяних свят українці випили багато – деякі «спиртсмени» вимірювали той трунок літрами, якщо не «кілограмами» та «кілометрами». Ну, звісно ж, не останнє значення мала і вагова категорія, але-тут, так кажуть: кожному по розуму, здібностях,.. і вазі. Масовий «розслабон» після минулих виборів народних депутатів, може, направду був не зайвим для української людності. Напилися і навеселилися наші земляки досхочу – хто його знає, якими будуть весна та літо 2013-го року? Почнеться справжня війна між «доторканими» та «недоторканими» і тоді не те, що пити, а жити не схочеться.
… А пили під час цих свят, мабуть, усі – і начальники, і простолюдці… і дітлахи – зовсім «пуховички». Хто пив і скільки? – це вже інше питання. На новорічній вечірці одного із чортківських навчальних закладів чиїсь підпилі чада «крили» по звичці одне одного «триповерховими» матюками – ні віку, ні статі не питаючись, «квасили» носи у прозорих сутінках старого міста. А якісь юнаки та юнки (страшно навіть подумати!) , влаштували в одну із святкових ночей п’яну оргію біля пам’ятника Тарасу Шевченку. Один дебелий молодик з тієї «веселої» компанії кілька разів пригукував з пляшкою спиртного у руках: «Дай, Боже, Тарасе!». У яких сім’ях росли-зростали ці молоді люди? Питання риторичне…
Для деяких піддівок цигарковий «кумар» та «гульбища» у барах уже стали звичною нормою і поведінки, та і багато молоденьких навчительок такого ж розуму, як їх вихованці. «Блатнятцький жаргон» з матюками поокремих дітей давно зрісся із мозковими кістками. По «барабану» нашим акселератам та акселераткам моральні закони буття, совісті та суспільства. Це діти вулиці, чи навпаки – вулиця є їхнім дітищем. Та і хто буде їх виховувати, коли батьки одних – вештаються роками по заробітках, а від інших й ласкавого слова ніколи не почуєш? До церкви ходять принагідно (і то не усі!), художніх книжок, мабуть, узагалі не читають. Ми сьогодні тільки починаємо пожинати гіркі плоди нашої багатолітньої байдужості та бездуховності. На Святвечір в одному з сіл району (кілька років тому) покінчив життя самогубством вісімнадцятирічний юнак, і таких трафунків, на жаль, на наших теренах маємо дуже багато. Є у цьому провина родичів, навчителів… і нашого звироднілого суспільства.
Володимир Погорецький