Чудотворний образ Угринської Матері Божої на Чортківщині
З пагорба на південь від Чорткова видно як у видолинку розкинулося село Уринь, що гніздиться на березі Серету, оповите чудовою природою і багатими землями.
Коли дивишся на нього вперше, то здається, що на нього зійшла Божа благодать. А коли знайомишся з історією, людьми, то все більше переконуєшся, що це справді так. На переконання більшості сельчан ними справді опікується чудотворний образ Божої Матері „Неутомима поміч”, що зберігається у місцевій церкві Успіня Пресвятої Богородиці.
Про появу цього образу існує легенда. На пагорбі між Угринем і Чортковом в панівні часи стояв Богородичний монастир, а поселення навколо нього називалося Богородичним. Давні ікони з того монастиря зберігаються у церкві в Угрині та образ Божої Матері „Неутомима поміч” до них не належить. Якось подорожні побачили його на тому місці, де був монастир. Забрали до Чорткова, але наступного дня він знову ж лишився на тому ж місці. Забрали до Угриня – там і залишився. Із записів у церковних книгах можна довідатися що першою в селі була дерев’яна церква св. Варвари. До неї і занесли чудотворний образ. Коли споруда храму згоріла, ікону якимось дивом вдалося врятувати. З часом вона знайшла притулок у новозбудованій церкві св.Параскевії. записи свідчать, що на той час, з 1785 по 1813 рік на парафії служив о.Василій Саранчуцький, а з 1813 по 1853 – отець Вікентій Лисенький. У 1855 році парохом став о.Омелян Брилінський. Він і його дружина Ганна присвятили своє життя будівництву нового кам’яного храму Успіння Пресвятої Богородиці, яке завершили 1870 року. У церкві в горі над престолом і вмонтували чудотворний образ. Стосовно місця розташування теж існує переказ, ніби спочатку його розмістили зліва од престолу, але по склі образа потекли сльози, перенесли на право – теж саме. І лише коли влаштували його у стіну посередині, скло залишилося незмінним. У минулому і в наш час у дні великого посту лице Богородиці сумнішає і по склі течуть сльози.
Увесь образ зроблений рельєфно і під золото. Ніхто не знає, з якого матеріалу він зроблений, бо не наважується експериментувати. Лише обличчя, руки та ноги намальовані фарбами.
Час від часу образ висвітлюється. Того феномену ще нікому не вдалося розгадати. Якось прадіди зняли потемнілу ікону, упакували в солому і возом повезли до Львова на реставрацію. Коли художник торкнувся пензлем ікони, то фарба наче згорала на ньому. Після чергової невдалої спроби він відмовився від роботи, порадивши селянам повертатися додому. Коли люди прибули до Угриня, то були вражені тим, що поки ікона перебувала в дорозі, село охопила засуха.
У церкві Успіня Пресвятої Богородиці урочисто і затишно. Люди в селі горнуться до Божого храму. Коли заходиш туди, то образ Божої Матері одразу впадає у вічі. А над ним на тлі півкруглого віконечка, в обрамленні сонця сяє тризуб. Він залишається тут від 1870 року, тобто з часу побудови церкви. І ніхто не посмів зачепити його – ні поляки, ні совіти. Це Божа Матір вберегла національну святиню.
У церковних записах та переказах залишаються вражаючі свідчення про зцілення біля стіп Угринської Богоматері від багатьох недуг. Цікаво, що цю чудотворну ікону свого часу коронував митрополит Йосип Сембратович. Люди в різний спосіб дякували своїй Небесній неньці та Покровительці – жертвували свої найщиріші молитви і коштовності. Перед чудотворним образом ще сьогодні можна побачити два великі золоті дукати 1627 і 1804 років, два золотих хрестики, ланцюжки, срібні речі – чотири серця, гравіроване погруддя жінки, око тощо.
Чудотворна ікона Богоматері знаходиться за кілька кілометрів від районного центру. Провідати її і схилитися перед нею у щирій молитві – велика духовна відрада.
Володимир Погорецький.
“Золота Пектораль”.