Директор Чортківського краєзнавчого музею Яромир Чорпіта написав у міському часописі статтю про те, хто урядував Чортковом протягом 492-літньої історії.
Отож, протягом 492 років, пише Яромир Чорпіта, керували міською радою 76 голів. Нинішній голова, Михайло Володимирович Вербіцький, є 76-им. Але наскільки відомо “Золотій Пекторалі”, нинішній мер кілька разів входив у ту “саму річку” і це йому вдавалося. Знаємо з власних джерел, що більше вже Михайло Вербіцький не має бажання очолювати міську господарку й, що прикро для нього самого, не має він і якоїсь годящої кандидатури, щоб “поблагословити” на цю “круту” посаду…
Але послухаємо чортківського краєзнавця, бо тема, яку він пропонує читачам, є цікавішою за всілякі мудрування і домисли: “Хочу відзначити, що в різні історичні періоди називалася ця посада по-різному. Наприклад, міський війт, бургомістр (голова міста), градоначальник (голова міської ради), комісар, голова міськвиконкому, мер, міський голова.
Звичайно, якби не війни, то кількість їх була б на даний час ще більшою. Але в умовах воєнного часу усі найважливіші функції міських голів виконували військові коменданти, яких, я вважаю, немає потреби називати.
Що ж до міських голів, то вкажу прізвища тільки тих із них, правління яких відносилось до окремих визначних подій і то, в першу чергу, тільки за період від 1522 року до Другої світової війни включно.
Першим головою в роки одержання магдебурзького права і перетворення його у місто, тобто у 20-ті роки ХVI ст. був Пйотровський Юзеор. Під час першого поділу Речі Посполитої Польської, коли край наш увійшов до складу Австрійської монархії, тобто у 1772 році – Вжезовський Якуб. У період наполеонівських війн у 1809-1815 рр., коли Чортківщина була окупована російськими військами – Кшиквіцький Базилій. У 1848 році, коли австрійський цісар Фердинант скасував панщину – Тишкевіч Маврикій. У 1867 році, коли Чортків став повітовим центром – Федоровіч Антон. У 1898-1914 рр. – найвидатніший із усіх міських голів Чорткова – Людвіг Носс. В роки ЗУНР (1918-1920рр.) – Гусаківський Осип. В роки польської влади 1920-1939 рр. Міхаловський Станіслав.
Що ж до сучасного приміщення міської ради, то маю про цей будинок такі відомості. Споруда не така вже й стара, але має цікаву архітектурну форму. Будівництво її розпочалося у 1926 році, а закінчилось у 1930 році.
На місці будинку міської ради колись була так звана «стара міська гміна», тобто приміїцення, де знаходились контори бургомістра. Це був досить довгий одноповерховий будинок з дерев’яною покрівлею «під гонтами» середини XIX ст., побудований якраз після скасування панщини у 1848 році.
У 20-х рр. XX ст. цей будинок було розвалено і на його місці розпочалося будівництво нового. Керували цим будівництвом польський інженер з Перемишля Юзеф Кунцевський і житель Чорткова Андрій Дражньовський, «будівничий», як називали тоді людей такого фаху. Працювали на будівництві робітники з Чорткова, Улашківців, Зеленої, із сусідніх повітів: з с.Вербівці Теребовлянського і с.Пилипче Борщівського районів, а також люди із таких польських міст як Бяла Подляска і Жешув. До речі, коли в Польщі у 1928 році напередодні виборів до сейму в різних містах держави почалися заворушення, не стояли осторонь цього процесу й будівельники у Чорткові, які зводили цей будинок.
Будівництво міськради було повністю завершене у 1930 році, причому у так званому «блоковому» стилі, тобто з плоским дахом і з високою вежею, яка збереглася і донині.
Крім кабінету, канцелярій бургомістра, контор магістрату, тут знаходилась повітова поліція («постерунок»), адміністрація пожежної команди міста і міське музичне товариство ім. Монюшка, яке займалося координацією діяльності тих музикантів міста, які були його членами. До речі, у цьому приміщенні вже працював тодішній бургомістр Міхаловський”.
Яромир ЧОРПІТА, директор краєзнавчого музею,
доктор історії і філософії, заслужений працівник культури України,
почесний громадянин Чорткова.