Інна Гончар (поетеса, редактор) народилася 27 січня 1969 року в селі Коболчин Сокирянського району Чернівецької області. Закінчила з золотою медаллю середню школу в місті Новодністровськ, педагогічний факультет Кам’янець – Подільського педінституту імені В. Затонського. Викладала українську мову і літературу у школах і гімназії міста Новодністровська, працювала у бібліотеці. Нині – відповідальний редактор друкованого видання ” Наша газета. Новодністровськ”. Автор поетичних збірок: ” За пензлем дивовижного митця” (2001), ” Душі прозорої краплини” (2006). Лауреат літературно-мистецької премії імені Ольги Кобилянської (2006).
“29 літ дзвони Чорнобиля стукають в наші серця. Змушують нас зупинитись і озирнутись в той страшний 1986-й рік. Скільки зламаних доль? Сироти, що втратили батьків, ненароджені діти, хвороби, туга за рідним краєм…”
Інна ГОНЧАР
Свіча на спомин
Оселі-привиди, плющем обвиті долі,
Химерний сон отих приречених осель.
Полин росте собі у душах мимоволі,
Іще чека дітей іржава карусель.
Блукає смерть одна в покинутих кімнатах,
Мовчать ікони, мов безликі, все мовчить.
Роки, роки – на крилах втрати, втрати, втрати,
Нова свіча ізнов на спомин миготить.
Такі ж світання в небі – тільки ні для кого,
Така ж весна цвіте… у зболених лісах.
То ж до якого, люди, ми йдемо порогу,
Впродовж років ніяк не каючись в гріхах?!
Вогненний вир усім нагадує і досі
Про чорний біль і незагоєні серця.
Сама земля за нас, людей, укотре просить
Із покаяннями Небесного Отця!
Оселі-привиди, плющем обвиті роки,
Дитячий світ на тіл посвідчень із «ЧАЕС»…
А чи нащадкам це зостанеться уроком
І мертва зона, мертве місто… і прогрес?..