“Кілометри почуттів” — саме під такою назвою стартував літературно-музичний тур полтавських поетів та музикантів. Чернівці – перше місто, у яке вони завітали. 12 серпня їх зустрів Літературний целанівський центр, тут же і провели мистецький вечір спільно з чернівецькими молодими авторами.
Андрій Коновалов і Дмитро Козуленко, Роман Коржик і гурт «Nonsense» — полтавчани подарували чернівецькій публіці справді кілометри почуттів, емоцій і хорошої лірики. Чернівчани відповіли також хорошою поезією і авторською музикою – Тома Солован, Іван Добруцький, Іванка Стеф’юк, Тася Шилюк, Анастасія Федорюк та харизматичний гурт «Superkeks». Модерував захід письменник Андрій Тужиков.
«У вас дуже красиве місто і вам насправді пощастило, що ви тут живете», — сказав Андрій Коновалов і подарував присутнім цілий світ підводної лірики і романтичних літніх ночей. В творчому тандемі з Ігорем Дихничем хлопці показали, що поезію можна декламувати, можна начитувати речитативно, співати її можна і мовчати нею також можна.
Яскрава і емоційна Тома Солован захопила не тільки манерою виконання: ритміка декламаторки нагадувала хорошу таку мантру, але і глибиною кожного тексту, його асоціативними значеннями і кольоровим малюнком слова.
Роман Коржик, добре відомий творчим колам саме як Містер Коржик, зізнався, що дуже любить подорожувати. Можливо, саме тому в текстах Романа стільки простору, подорожей – часто навіть подорожей до самого себе. Соціальна лірика різних настроїв – Містерові Коржикові вдалося підкорити Чернівці. Можливо, вся справа в тому, скільки мудрості стоїть за як абсолютно серйозними за настроєм, так і відверто саркастичними текстами: «Все, що важливо, Бог сказав Ною, А мені велів не здаватися».
Авторка цих рядків також вирішила подарувати абсолютно спонтанну мелодекламацію – якісну музику до якої забезпечив полтавчанин Ігор Дихнич і також подарувала лірику підводного світу, відкритих і невідкритих морів та простого літнього дощу, який, до речі, перед самим початком заходу приніс стільки свіжості, що читалося/слухалося/відпочивалося направду легко.
Зерна теплої літньої поезії принесла просто на долоні Тася Шилюк, її вірші запам’яталися передусім відкритістю і якоюсь… тендітністю чи що.
А драйвовий «Superkeks» подарував багато доброго гумору, експресії в музиці і зовсім трохи … хуліганства, але теж винятково мистецького.
Улюбленець чернівецької публіки Іван Добруцький вміло перевтілювався від гумориста – до лірика, від жартівника – до молодого філософа, душа якого струну гітарну нагадує: торкнися – звуком забринить, бо жива.
Дмитро Козуленко і його лірика душі, роздуми над світом і розповідь про справжні стосунки надовго запам’ятаються чернівчанам. Це, певно, той яскравий випадок, коли авторові дуже пасують його тексти і, напевне, найкраще вони звучать саме у його виконанні.
Лірична Анастасія Федорюк добре підсумувала поетичні виступи, спокійна манера її текстів якось відразу налаштувала на роздуми. А далі виступали талановиті «Nonsense», а ще далі всі розійшлися – кожен до своїх справ і залишилися лише враження: від поезії, від музики, від енергетики кожного тексту, так, певно, і виглядають кілометри почуттів, коли на спільному вечорі зустрічаються митці двох різних частин України і говорять, говорять своїми творами – бо їм є що сказати…
«У вас дуже красиве місто і вам насправді пощастило, що ви тут живете», — сказав Андрій Коновалов і подарував присутнім цілий світ підводної лірики і романтичних літніх ночей. В творчому тандемі з Ігорем Дихничем хлопці показали, що поезію можна декламувати, можна начитувати речитативно, співати її можна і мовчати нею також можна.
Яскрава і емоційна Тома Солован захопила не тільки манерою виконання: ритміка декламаторки нагадувала хорошу таку мантру, але і глибиною кожного тексту, його асоціативними значеннями і кольоровим малюнком слова.
Роман Коржик, добре відомий творчим колам саме як Містер Коржик, зізнався, що дуже любить подорожувати. Можливо, саме тому в текстах Романа стільки простору, подорожей – часто навіть подорожей до самого себе. Соціальна лірика різних настроїв – Містерові Коржикові вдалося підкорити Чернівці. Можливо, вся справа в тому, скільки мудрості стоїть за як абсолютно серйозними за настроєм, так і відверто саркастичними текстами: «Все, що важливо, Бог сказав Ною, А мені велів не здаватися».
Авторка цих рядків також вирішила подарувати абсолютно спонтанну мелодекламацію – якісну музику до якої забезпечив полтавчанин Ігор Дихнич і також подарувала лірику підводного світу, відкритих і невідкритих морів та простого літнього дощу, який, до речі, перед самим початком заходу приніс стільки свіжості, що читалося/слухалося/відпочивалося направду легко.
Зерна теплої літньої поезії принесла просто на долоні Тася Шилюк, її вірші запам’яталися передусім відкритістю і якоюсь… тендітністю чи що.
А драйвовий «Superkeks» подарував багато доброго гумору, експресії в музиці і зовсім трохи … хуліганства, але теж винятково мистецького.
Улюбленець чернівецької публіки Іван Добруцький вміло перевтілювався від гумориста – до лірика, від жартівника – до молодого філософа, душа якого струну гітарну нагадує: торкнися – звуком забринить, бо жива.
Дмитро Козуленко і його лірика душі, роздуми над світом і розповідь про справжні стосунки надовго запам’ятаються чернівчанам. Це, певно, той яскравий випадок, коли авторові дуже пасують його тексти і, напевне, найкраще вони звучать саме у його виконанні.
Лірична Анастасія Федорюк добре підсумувала поетичні виступи, спокійна манера її текстів якось відразу налаштувала на роздуми. А далі виступали талановиті «Nonsense», а ще далі всі розійшлися – кожен до своїх справ і залишилися лише враження: від поезії, від музики, від енергетики кожного тексту, так, певно, і виглядають кілометри почуттів, коли на спільному вечорі зустрічаються митці двох різних частин України і говорять, говорять своїми творами – бо їм є що сказати…
