Атмосфера у Залі бойової слави Новодністровського музею була особливо урочистою, пам’ятно хвилюючою та до болю вражаючою: 2 грудня небайдужі та патріотично налаштовані городяни, представники влади міста, бюджетної та виробничої сфер, очевидці подій на Майдані, учасники бойових дій у зоні АТО та члени їхніх сімей, активісти волонтерського руху, об’єдналися на зустрічі «Україна – країна гідності і свободи. Україна – це я!».
Це поважне зібрання було організоване директором музею Галиною Олександрівною Разгонюк у період відзначення знаменних дат державного значення: Дня Гідності та Свободи, Дня волонтера, Дня Збройних сил України, Дня місцевого самоврядування. Адресуючи щирі вітання передусім справжнім чоловікам, котрі боронили наші рубежі й мирний сон своїх рідних і близьких, Галина Олександрівна передала слово військовому комісару Сокирянського РВК Сергію Марчуку, який продовжив поздоровлення і разом зі своїм колегою, учасником АТО, Павлом Пержуном, вручили медалі «Учасник АТО» нашим землякам Павлу Марценюку, Андрію Лукіну, Борису Сазонову та матері Валентина Мартинюка, що перебуває нині на буремних рубежах. У щирих оплесках усіх присутніх линула доземна вдячність цим хлопцям за відданість і любов до Батьківщини, відвагу і гідний приклад синівської вірності.
А подарунком для новодністровських захисників, кому довелось відчути гіркий присмак війни на Сході і хто продовжує стояти на варті українського миру та суверенності, була презентація відеокліпу-пісні «Горобиний біль», створеного нами з Михайлом Рожком за ідеєю директора ТОВ «Реал ТБ» Віктора Круглянка у творчій співпраці з фахівцями нашого телебачення Олександром Банковським та Вітою Пашковською.
Патріотичний передзвін поетичних зізнань і вражень про новітні події на Майдані та в державі зокрема від Інни Гончар та старшого лейтенанта Збройних сил України Анастасії Багрійчук по-особливому відлунювали у серцях учасників зустрічі, адже відбувалося усе у Залі бойової слави – на фоні експозицій про трагічні сторінки історії Другої світової та Афганської воєн і, як не боляче, окремих епізодів сучасної біди на сході Батьківщини.
Поминаючи усіх полеглих, хвилиною мовчання вшанували усі й пам’ять наших земляків: колишнього новодністровця Іллі Василиша, коболчинця Степана Загребельного та померлого нещодавно, саме у Дні Гідності та Свободи, Сергія Корнецького…
Нинішнє покоління і всі грядущі уже по-новому сприйматимуть і розумітимуть поняття «гідність», «людяність», «єдність», «свобода», позаяк надто обпекло українську дійсність і тоді, два роки тому, і продовжує нищити у горнилі сепаратизму та зрадництва. Перегорнути сторінки Євромайдану, як і перечитати думку з дарчим написом представника молодшого покоління, усі охочі можуть у міському музеї: однойменну книгу нещодавно подарував випускник першої школи Денис Казван – про це і розповіла Г. О. Разгонюк. Хвилею тривожних спогадів огорнуло кожного під час невеличкого анонсу соціально-політичного характеру сучасних подій в Україні, відтвореного вчителем історії, членом музейної ради Світланою Лазаренко, яка зачепила небайдужі струни душі і віршем «Для чого люди вийшли на Майдан?».
Свою позицію щодо українських реалій та спогадами поділився активний учасник Майдану, щойно обраний депутат і призначений заступник Новодністровського міського голови Анатолій Іванович Білоткач, який на завершення передав музею свою каску, у якій перебував свого часу в обпаленій вогнем і горем столиці.
Затамовуючи подих, слухали ми всі схвильований і, в той же час, сміливий та відвертий виступ учасника бойових дій в зоні АТО, голови новоствореної громадської організації «Біла фортеця» Павла Марценюка, котрий переконливо звертався, здавалось, не просто до невеличкої аудиторії, а й до всіх українців – не бути байдужими і безсилими, сліпими й безпорадними у той час, коли ворог нещадно топче рідну землю. А коли Павло почав читати вірш «Я прийду з війни…», моторошно до болю ставало і жінкам, і чоловікам… І так хотілось, щоб ці рядки у виконанні наших воїнів-захисників слухали люди щоднини, слухали і змінювались, слухали і дивились у вічі своїй Україні як рідні діти, а не як пасинки!
Непростим був спогад і Надії Леонтіївни Татаринової, бабусі Тараса Серби, котрий свого часу навчався у Новодністровській гімназії, а уже встиг відчути такий близький подих смерті, перебуваючи під мінометним обстрілом під Савур-Могилою…
Емоційним зверненням до бойових побратимів-земляків вразив і голова ГО «Народна сила» Микола Іванович Данилюк, подякувавши хлопцям за мужність і витримку, а усім новодністровцям – за єднання і родинне тепло, із якими долучались до фінансової та продовольчої підтримки нашим захисникам, хто боронив і продовжує вірою і правдою служити рідній землі.
Додали щирих слів подяки учасникам бойових дій і поділилися власними переконаннями про зміни у свідомості українців і начальник відділу гуманітарної політики Людмила Пастушок та кореспондент «Нашої газети» Ірина Шундрій.
Враховуючи актуальність патріотичного виховання в умовах сьогодення та активну позицію новодністровців у підтримці захисників України, з метою вшанування громадою міста наших земляків-учасників бойових дій директор музею Галина Разгонюк зачитала звернення до міської влади, прийняте на засіданні музейної ради, з пропозицією встановлення білборду з написом: «Нація існує доти, доки існують люди, готові її захищати! Дякуємо землякам – учасникам АТО!» Оплесками і схвальними вигуками запрошені гості теж підтримали цю ініціативу.
А зворушливо-урочистим фінальним акордом стало спільне виконання Гімну України, який уже давно став єдиним духовним помічником щирим патріотам своєї держави і по-особливому піднесено звучить з уст дорослих і дітей, спортсменів і пересічних громадян.
Інна ГОНЧАР
