В Улашківцях стоять на вулиці два камені. Стоять довго. Один камінь вищий, а другий нижчий. То скаменілі хлопець і дівчина. Файні були обоє й красно любилися та про весіллячко замишляли.
Улашківські камені
В селі Улашківці Чортківського району стоять на вулиці два камені. Стоять довго. Один камінь вищий, а другий нижчий. То скаменілі хлопець і дівчина. Файні були обоє й красно любилися та про весіллячко замишляли. Кожен вечір вистоювали коло воріт. А мама дівчини сварилася:
– Додому йди, бійся Бога, посоромся людей, він тобі не пара!
– Зараз, мамо.
А раз мама зі злості й каже:
– А щоби-сьте каменем там стали, як я маю вас щовечора проганяти.
І стали кам’яними фігурами обоє закохані. Заніміли у своїй скорботі та любові.
– Жеби-сь, мамо, знала, як рідних дітей проклинати, -говорили сусіди.