Одного світло-блакитного травневого дня у районному Будинку Культури ім. К. Рубчакової відбулося незабутнє для нашого краю дійство під красномовною назвою «Людина року в галузі культури 2013». Копітка і відповідальна праця організаторів конкурсу визначила 25 номінантів серед яких викладач районної комунальної музичної школи Оксана Горєлова, яка визнана кращим педагогом року. Адже, як зазначає районний часопис «Голос народу», її учні – наша гордість. Вони – переможці багатьох обласних, всеукраїнських і міжнародних конкурсів.
Пані Оксана свій талант щедро дарує учням, навчаючи їх гри на чарівному інструменті – віолончелі. Її праця на ниві викладання – це подвиг, адже вона шанує і плекає те благородне, що створено до нас і передає цей скарб наступним поколінням.
Саме таке прагнення спонукало Горєлову О.В. у співавторстві із Тетяною Вольвін – її талановитою ученицею, видати навчальний посібник назва якого «Методичні нариси з організації початкового навчання гри на віолончелі у дитячій музичній школі».
Дана праця присвячена організації початкового навчання гри на віолончелі у дитячій музичній школі.
Зі свого досвіду роботи в музичній школі та музичному училищі автори виразили своє бачення, сформоване прогресивними загальними тенденціями розвитку виконавства на віолончелі. Вони аналізують, деталізують та усистематизовують знання як в суто професійно-виконавському аспекті діяльності, так і в загально-музичному та психологічному направленні доробку викладача в музичній школі.
У другому розділі книги представлені світлини та статті із періодичної преси про творче життя авторів.
Придбати посібник можна, звернувшись за телефонами:
0-98-061-22-30; 0-66-81-51-369; (03552) 2-02-51
Ціна посібника 30 гривень (44 сторінки)
Від авторів
Головне завдання викладача музичної школи – навчити учня грати на інструменті в поєднанні із прищепленням йому загальномузичних знань.
Педагог повинен бути глибокодумним та спостережливим, творчо працюючи зі своїми вихованцями, аби вони змогли якісно застосувати ці знання і навики задля майбутнього музикування, а також – обрати професію музиканта своєю дорогою в житті.
Зі свого досвіду роботи ми намагались розкрити невелику частину того, що необхідно кожному музиканту-педагогу – орієнтири професійної організації гри на віолончелі з учнем-початківцем, що є базовими стержнями у становленні музиканта.
Кінцевою метою викладача по класу віолончелі є підготовка чуйного освіченого музиканта: оркестрового і камерного виконавця, а також соліста, який добре володів би засобами виразності на інструменті, музиканта, який здатний розкривати перед слухачами зміст різних музичних творів, їх глибину та красу, що, безсумнівно, створило би позитивний вплив на слухача, розвиток духовності суспільства. І саме музична школа повинна стати фундаментом професійної підготовки такого музиканта.
Тому найголовнішим завданням викладача музичної школи є створення ним диференційованого підходу до дітей, які бажають вчитися гри на музичному інструменті (віолончелі зокрема), до тих, які надають перевагу саме музиці, а не просиджуванні за ком-п’ютером чи участі в гуртках за інтересами.
Саме розвиток класичної музики, її багатогранність в засобах відтворення та впливу на слухача і спрямовує роботу музичної школи сьогодні.
Адже специфіка музичних шкіл – це системна методична праця викладачів, яка в підсумку вимагає високої виконавської майстерності учнів.
Конкретно відзначаючи розвиток віолончельної виконавської школи, ми констатуємо, що проблеми, які гальмують розвиток і процвітання віолончельного мистецтва взагалі, починаються в початковій школі. Зі свого досвіду роботи ми намагалися частково висвітлити загальні тенденції, на яких побудовані певні принципи методики гри на віолончелі, а також показати успішність та перспективність того на практиці.
Оксана Горєлова
Тетяна Вольвін
Короткі відомості про творчий шлях авторів книги
«Методичні нариси з організації початкового навчання гри на віолончелі у дитячій музичній школі»
Можна впевнено стверджувати, що музичне мистецтво, виконавство, музична педагогіка – це ті стержні, на яких тримається світова музична культура.
Конкретно звертаючись до однієї з галузей музичної культури – віолончельного виконавства, а відтак і до того, що його створює – віолончельної школи, можна без перебільшення констатувати, що у нашій країні в цій галузі відбувається процес завмирання, бо з кожним роком усе менше і менше дітей навчаються гри на такому прекрасному поетичному музичному інструменті, яким вважається у світі Музики саме віолончель.
Якщо на заході, в Європі, віолончель – один із найпрестижніших і популярних інструментів (про це свідчить велика кількість міжнародних конкурсів для віолончелістів і величезна кількість учасників у них, популяризація віолончелі в засобах масової інформації), то в Україні ми стоїмо перед загрозою зникнення навчання гри на віолончелі у початковій музичній школі взагалі.
В чому криється причина такого становища? Теперішні музичні школи, сформовані в радянський період, коли була можливість наповнювати інструментальні класи контингентом учнів саме пропорційно (бо був великий вибір дітей, а відтак і системний відбір їх на навчання та комплексний підхід до організації роботи музичних шкіл), сьогодні «перейшли» на спосіб виживання за принципом: хто з викладачів зуміє створити «попит» на інструмент, який викладає, той і залучить учнів до школи, особисто привівши кожну дитину на навчання до свого класу.
За таких умов, звісно, легше заохотити дитину до навчання гри на фортепіано, баяні, бандурі, скрипці, духових інструментах (які, як правило, викладають у кожній музичній школі), а залучити учнів для навчання гри на віолончелі набагато важче. У маленьких провінційних містах люди менш обізнані з мистецтвом узагалі, а тому не так глибоко розуміють природу того чи іншого музичного інструменту, сприймаючи його лиш візуально. Тому за таких умов у всій Тернопільській області існує лише два осередки навчання гри на віолончелі: у Чорткові і, звісно, в Тернополі, обласному центрі.
У цьому аспекті варто виділити саме клас віолончелі музичної школи Чорткова, вельми потужний у плані кількості учнів, створених колективів на базі цього класу, участі цих дітей та колективів у різних культурних міроприємствах – від концертів для жителів міста до обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсів.
Автор даної праці Оксана Горєлова понад 30 років працює у Чортківській музичній школі викладачем по класу віолончелі. Педагог вищої кваліфікаційної категорії з присвоєним їй педагогічним званням «Старший викладач», вона палко закохана в музику і з року в рік щиро віддає цю любов своїм вихованцям.
В класі віолончелі, створеному талановитим педагогом, кипить робота. В ньому щороку налічується 16-18 віолончелістів. Який же треба мати хист, щоб зуміти так поставити роботу, що саме віолончель у провінційному місті набула статусу одного із найперспективніших інструментів у музичній школі.
Чортківські віолончелісти відомі далеко за межами Чорткова. Вони – постійні учасники і лауреати конкурсів від обласного до міжнародного рівня.
Щороку викладач готує три-чотири учні для участі у музичних конкурсах. А що значить підготувати хоча б одного учня до такого важливого міроприємства?
Усі розуміють, яка це титанічна праця, а в творчості Оксани Володимирівни кожний підготовлений конкурсант – це шлях до успіху, до перемоги, бо жодного разу вона не поверталася із таких змагань без відзнак.
Перелічимо лише деякі маршрути змагань, де учні талановитого педагога здобували перемоги: міжнародний конкурс ім. Н. Паганіні (Ургенч, Узбекистан), Всеукраїнський конкурс скрипалів і віолончелістів (м. Хмельницький), Всеукраїнський конкурс «Нові імена України» (м. Київ), Відкритий Міжнародний конкурс ім. Л. Бетховена (м. Харків), Всеукраїнський фестиваль «Акорди Хортиці» (м. Запоріжжя), Всеукраїнський фестиваль «Пісенні Медобори» (двічі), Всеукраїнський юнацький конкурс альтистів і віолончелістів у Львові (двічі), щорічні обласні конкурси ім. братів Теленків, «Творчість юних», «Консонанс» – обласний конкурс камерних ансамблів, регіональний конкурс виконавців на струнно-смичкових інструментах «Диво- струни» (м. Борщів).
Тому цілком зрозуміло, чому вихованці викладача Оксани Горєлової обирають професійний шлях музиканта. По закінченні музичних училищ та музичних академій, вони працюють у професійних музичних колективах (оркестрах, ансамблях тощо) і викладають гру на віолончелі у різних куточках нашої держави та за її межами.
Ось і співавтор методичної праці Тетяна Вольвін – колишня вихованка Оксани Горєлової. По закінченню Львівської Національної Музичної Академії ім. М. Лисенка, нині вона працює викладачем по класу віолончелі Тернопільського музичного училища ім. С. Крушельницької, а в минулому успішно представляла клас віолончелі Чортківської музичної школи на всеукраїнських та міжнародних конкурсах юних музикантів.
Тут варто сказати, що Оксана Володимирівна започаткувала сімейну династію музикантів. Тетяна Олександрівна – її племінниця. Неможливо оминути оповіді й про сина Оксани Горєлової – Юрія Горєлова, талановитого музиканта і теж переможця багатьох обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсів. Нині він – студент Київської національної Музичної Академії ім. П. Чайковського, де навчається в класі видатного педагога Кулікової Вікторії Миколаївни, учениці реформатора української віолончельної школи Полянського Юрія Олексійовича.
Горєловою О.В. створено камерний ансамбль «Елегія» та дитячий ансамбль віолончелістів.
Ці колективи функціонують під її керівництвом з 80-х років минулого століття з моменту приходу Оксани Володимирівни на роботу викладачем по класу віолончелі в Чортківську музичну школу.
В 1998-у та 2000-у роках Горєлова О.В. представила їх на захист звань «Народний аматорський» та «Дитячий зразковий» і успішно захистилась як керівник колективів з новим статусом.
Найтеплішими словами, захоплюючими відгуками супроводжуються усі виступи цих колективів на сцені Чортківського районного Будинку Культури ім. К. Рубчакової, бо дарують вони глядачам хвилини радості і духовного піднесення. Їхні виступи проходять з незмінним успіхом. Це очевидно і закономірно! Адже народний аматорський камерний ансамбль «Елегія» та дитячий зразковий ансамбль віолончелістів під орудою Горєлової О.В. неодноразово приймали участь у всеукраїнських та обласних конкурсах, на яких завжди отримували звання лауреатів-переможців, а виступ дитячого зразкового ансамблю віолончелістів на Всеукраїнському фестивалі «Пісенні Медобори» тричі транслювали по телеканалу УТ-1.
Саме завдяки професійній грі Горєлової О.В. та її вихованців, жителі нашого маленького містечка пізнали та полюбили мелодію, зіграну на віолончелі – наспівну та задушевну, як це виконує пані Оксана і вчить цьому ж своїх вихованців.
Часто немало музичних професійних діячів, побачивши стільки віолончелістів на сцені і достойно оцінивши гру юних музикантів, мимоволі запитують: а чи знайдеться в Україні ще хоча б один такий дитячий зразковий ансамбль віолончелістів? І тут же відповідають, що ні, в Чорткові – унікальний, неповторний.
Аранжувальником усіх творів, які виконують ці колективи, є сама Оксана Горєлова.
Праця «Методичні нариси з організації початкового навчання гри на віолончелі у дитячій музичній школі» заслуговує уваги як та, що створена на основі власного професійного досвіду авторів, їх власного бачення, помножених на їхню неустанну працю не одного десятиліття роботи на педагогічні ниві. Вона відтворює метод викладання авторів, цим самим відкриваючи секрет успішності в професії музиканта.
Для молодих викладачів – це істотна допомога в нелегкій роботі музиканта-педагога, бо думки, викладені у цій праці – прості, дохідливі та аргументовані.
Ольга Фучило – викладача Вищої кваліфікаційної категорії з педагогічним званням «Старший викладач» Чортківського педагогічного училища імені О. Барвінського Ольги Фучило