Діло було ще коли я вчився у чортківській школі №2 – єдиній на той час у місті російськомовній. Якраз тривав урок російської літератури. Вчителька шось там жваво розповідає, кожний займається своєю справою.
Я розглядаю, всяку всячину і раптом помічаю, що рукав мого піджака повистріпувався і дуже негарно звисає нитками. Намагаюся повідривати нитки – не вдається. Дістаю чиночку і хочу повідрізати – не виходить. Прошу Михайла – сусіда по парті допомогти і він бритвою під партою починає відрізати висячі нитки. Йому незручно, мені незручно, вузько, темно. Вовтузимося. Вчителька зацікавилася і запитала, що це ми там робимо. І Михайло не задумуючись, відповідає:
– Обрізання.
К. С.