Історію медичної практики у Чорткові можна простежити від XVII століття. У письмових джерелах 1622 року згадується, що при дворі володаря міста Яна Гольського та згодом його вдови Софії Заміховської практикували лікарі: спочатку італієць Феофані, а згодом поляк Ян Гвяздовський. Під патронатом наступних власників чортківських маєтностей, Потоцьких та Садовських, наприкінці XVIII століття практикував Ю. Циклінський. Після першого поділу Речі Посполитої у 1774 році було організовано першу в місті громадську лікарню, де працювало двоє лікарів.

На межі XIX-XX століть у Чорткові практикували лікарі Зайнчковський, Кеслер, Гувернічек, Брандман. Першу в сучасному розумінні цього слова лікарню (на 47 ліжок) було збудовано за часів правління бургомістра Людвіка Носса – 1910 року.

Першим паростком страхової медицини була створена у 1920 році чортківська “каса хворих”. У міжвоєнні роки у місті було близько 20 лікарів, 2 дантисти, біля 30 медсестер. Драматична історія XX століття зберегла прізвища лише деяких з них. Це лікарі-терапевти: М. Аксейрат, С. Альбін, Теофіл Бачинський, Йозеф Блауштейн, Гольдберг, Давид Гольдштейн, Якуб Гаусватер, Завадський, Кранц, Макарушка, Мандричевський, Маргуліс, Павлишин, Розенцвейх, Францішек Сєнкевич, Шапіро, Новіцький, Фінкельман, Шор, Яричер.

Хірургічну практику в місті здійснював Маріан Діонізій Федорович. Одним з перших у місті гінекологів був Бернард Андерман. Власником приватної аптеки – фармацевт Палєк. Літні люди в місті ще й сьогодні згадують добрим словом лікарів-українців, які практикували серед бідного люду: Петра Синенького та Михайла Вигінного. Крім того, медична допомога сиротам, інвалідам та немічним безкоштовно надавалася сестрами ордену Сестер Милосердя (“шаритками”) та монахинями-василіянками.

У 1939 році новозбудована чортківська лікарня мала уже 125 ліжок. Завідував нею доктор Кранц.

У перші післявоєнні роки обласний центр Тернопіль лежав в руїнах. Відтак більшість обласних установ функціонувало у Чорткові, у тому числі обласна лікарня та обласний відділ охорони здоров’я, очолюваний лікарем О. Рябишенком. Першим керівником районного відділу охорони здоров’я у 1944 році був М. Вигінний. Тоді ж було відкрито міську поліклініку із станцією швидкої допомоги (завідувач – М. Гольдберг), протитуберкульозний диспансер (завідувач – лікар М. Єфимишин), вендиспансер (завідувач – лікар І. Шор), санепідстанцію (завідувач – лікар М. Аксельрод).

У 1948 році головним лікарем Чортківської районної лікарні було призначено досвідченого військового хірурга, на той час головного хірурга Тернопільської області Захарія Івановича Довгалюка. Завдяки його ініціативам сфера діяльності Чортківської лікарні суттєво розширилася. Чорт- ківські лікарі надавали спеціалізовану допомогу мешканцям усіх південних районів області, в практику хірургічного відділу лікарні почали впроваджуватися порожнинні планові операції, у т. ч. під загальним знеболенням. Зусиллями З. І. Довгалюка у 1962 році під корпус центральної районної лікарні було перепрофільовано “довгобуд” гідромеліоративного технікуму, в якому і сьогодні перебуває більшість стаціонарних відділень лікарні.

Після 1968 року головними лікарями району були В. Черкашин, П. Дюк, Т. Безділь, М. Семків, Р. Чортківський. Сьогодні, спілкуючись з пацієнтами, не перестаєш дивуватися, наскільки довгою і вдячною є їхня пам’ять про наших старших колег, які присвятили усіх себе щоденній боротьбі за життя і здоров’я людини. Як не згадати тут хірургів П. Пономаренка та 3. Гуменюка, уролога С. Савчука, хірурга-онколога М. Брудського, травматологів А. Ломейера, Д. Столяренка, А. Тустановського, терапевтів І. Герстена та В. Семенюка, гінекологів Б. Кметя та М. Федорняк, невропатолога І. Лучка, офтальмологів М. Черненка та М. Доріна, педіатра Ф. Кружкову, завідувача лабораторією Р. Маргуліс, стоматолога К. Паламарчук і багатьох-багатьох інших…

Олександр Степаненко,

лікар, депутат Чортківської районної ради.