Із завмиранням серця прочитала книгу випробувань «Полігон Господа Бога», епопею дослідництва, створену душею і розумом Богдана Чепурка, наповнену вірою в правду та добро, що заставляють до духовної праці і дотримання непохитних Божих істин. Наділений даром нестандартного і глибокого мислення, автор займається українознавством ціле своє життя, воно – в його поезії і прозі.
Богдан Чепурко – великий письменник перед Богом, бо досліджуючи святі ідеї, дотримується Його заповідей. Письменник має багато читачів, які, як дорогий набуток, як святиню бережуть і розповсюджують його твори. Серед них і я, бо знаходжу у творчості Богдана ті вічні істини, які лягли в основу життя українців. Його світобачення і світовідображення – це неоці-ненний літопис творення української душі, що несе на собі печать багатьох поколінь, де елеенти язичництва вживаються з міцною вірою істинного християнина. У «Полігоні Господа Бога» Богдан Чепурко народознавчо відкриває таємниці минулого свого народу, філософськи осмислює його історію, розширює простір пізнання непізнаного.
«Якщо за 10 тисяч років те чи інше письмо зникне, то що залишиться? Можливо, інше письмо, але насамперед – неписані закони мовлення й ритуал: звичаї і традиції. Якщо через 50 тисяч літ зникне певна сукупність цінностей – цивілізація чи культура – то що залишиться? Пам’ять, міф, солоний смак і запах завмираючого та воскресаючого моря, у якому розчинена кров предків, безмежжя світового океану і колись кристалізована чи там естетизована сіль гіркої сльози малесенької смертної істоти, що так допитливо б’ється об невідоме, осягаючи тайнопис світобудови» (Б.Ч).
Його праця – це незаперечний подвиг, здійснений на царині захисту рідної мови («Мова творить народ, і народ творить мову» (Б.Ч)), пісні («Пісня – це розмова з Богом. Мелодія, як і Молитва, омолоджує, поєднуючи музику слова, музику душі та музику життя» (Б.Ч)), звичаїв, культури, родини, історії («Дітям важливіше дати філософію української душі, історію духовного досвіду, бо це фактори будівничі, а не руйнівні»), школи («Навчальний процес має бути не довільний, а по-справжньому вільний» (Б.Ч)), особистості.
Я, насамперед, учителька, тому з великою вдячністю сприйняла педагогічні настанови письменника-педагога, за якими ховається глибока любов до дитини, пригорнутої Богом, батьками, рідною Україною.
Богдан Чепурко – це словошукач і словотворець одночасно, бо в жодного письменника читач не знайде стільки дивовижних слів, звучання яких приводить у трем небайдужу душу. Будучи кровним (від води і землі) українцем, Богдан відкриває секрети виховання істинних патріотів – унікально-неповторних, морально стійких, сильних духом і переконаннями.
«Творчість визначається свободою вибору, але ще більше – нашою волею, силою волі, волею до життя, які йдуть від Божої волі» (Б.Ч).
Письменник інтуїтивно відчуває сутність і потреби народної душі, її пориви до Світла й боротьби з кривдою, до історичної справедливості і нетлінної віри.
«Меч справедливості, котрий направду спливає любов’ю, і кров’ю, і тихим плачем, тобто, боротьба з кривдою – Христова заповідь воїнам Світла. Жертва Христа підказує нам необхідність власної жертви; розумна умовність не викликає світоглядної і подієвої вимовності, культурна розважливість не допускає поблажливості до розплідників безчинств і розпусти» (Б,Ч).
«Полігон Господа Бога» – це книга пошуку, істин, добра, світла, науки і душі, написана з великою любов’ю, яку автор черпає від рідної землі, народу і України.