Блаженний Іван – автор понад 500 книг (точного числа ніхто не знає, навіть він, тому що їх так само важко полічити, як зорі на небі). І це не вутлі збірки-метелики, а 300-400-500-сторінкові фоліанти. Чотири томи його сповідальних денників-нічників налічують понад тисячу сторінок кожен. Але вражає не тільки це і хибно було б думати, що автор ганяється за кількістю, хоче вразити, ошелешити читача їх примноженням.

ГЕНІЙ ЛЮБОВІ, БІЛЬШИЙ САМОГО СЕБЕ

Отець Іван – абсолютний геній.
Ось істина, яка відкривається в дусі тому, хто підходить до його слова з відкритим серцем і розумом, спраглим знань, зі сковородинською константою: «А мне одна только в свете дума – как бы мне умерти не без ума».
Волею долі я зустрічав багато талановитих письменників, з багатьма дружив і підтримую тісні приятельські стосунки, деякі з них винятково обдаровані, з ознаками геніальності, як-от чудесна Емма Андієвська – справжнє диво природи: неперевершений майстер пера і пензля. Але навіть її не можна порівнювати з Блаженним Іваном, хоча вона теж спроможна зчитувати інформацію з небесних згортків і під її пензлем народжуються тисячі (!) містичних полотен. Але те, що робить Андієвська – оповите духом магії (не випадково зачитується Кастанедою), а те, що о.Іван – духом святості й містерійності. Він весь в інобутті чи пакибутті (катарський термін). Його місія незрівнянно вище і навіть в сфері художнього слова його значно більше, про що далі.
Блаженний Іван – автор понад 500 книг (точного числа ніхто не знає, навіть він, тому що їх так само важко полічити, як зорі на небі). І це не вутлі збірки-метелики, а 300-400-500-сторінкові фоліанти. Чотири томи його сповідальних денників-нічників налічують понад тисячу сторінок кожен. Але вражає не тільки це і хибно було б думати, що автор ганяється за кількістю, хоче вразити, ошелешити читача їх примноженням. Зовсім ні! Кількість у  нього – від гострої потреби виповісти душу, поділитися знаннями, навернути заблудлих, допомогти вистояти. Це письмо росте як трава напровесні, як листя у пралісі – ніби саме собою, природно і легко. Росте, бо не може не рости, бо така воля Вищої Сили. Але більше за число написаних книг вражає зміст, новизна порушених тем, їх містична глибина, авторське новаторство, стилістична викінченість і високий рівень художності. Тут відкриття на кожному кроці. І що прикметно: у кожній книзі він інший, ніби заново народжений. Тут усе – диво дивне. І перебільшення в цьому немає. Це письмо шекспірівської, сервантівської, толстовської глибини. Але в духовному плані Блаженний Іван перевершує своїх великих попередників, тому що іде дальше і бачить глибше як пророк і месіанський провидець.
Зрозуміти і осягнути його велич і рідкісну вибраність можна з будь-якої книги. Це не принципово і не суттєво, яка із сотень його книг першою потрапить вам до рук. Головне, щоб-таки потрапила, не пройшла мимо. Пошлюся на власний досвід: я відкрив світ Блаженного Івана (далі ІБ – прим. П.С.) завдяки денникам,  вони потрясли мене з першої сторінки і вражали до останньої фрази (читання затягнулося на кілька тижнів). Незліченні відкриття, глибинні прориви в непізнане, дотикання до тайни тайн – ось що таке ця денниково-нічникова проза. І незмінно високий художній рівень, на чому мені хочеться наголосити особливо, бо так, як земні цінності перевіряються золотом, так рівень письма перевіряється художністю. В о.Івана прекрасні незабутні образи, сліпучі каскади афоризмів. Це так захопило мене, що на основі щоденників упорядкував дві книги крилатих фраз, максим і сентенцій українською і російською мовами, обсягом 200сторінок кожна. Звісно, їх можна було розширити вдвічі і навіть утричі, а при бажанні ледь не до галактичних розмірів, якщо черпати з усіх книг.
БІ – росіянин, москвич, що останні кілька років мешкає у Барселоні, а до цього жив у Туречинні, поблизу Солов’їнної гори, на якій упокоїлася Богородиця. Нині, коли в Україні відчувається гостре несприйняття усього російського і російськомовної лектури особливо, хочу, щоб книги Блаженного Івана наводнювали український книжковий ринок, наш духовний простір і готовий для цього прикласти усі сили, снагу, знання, зв’язки і ту мачину таланту, яку мені даровано. Чому? Тому, що порятунок України значною мірою в тому, чи стане Росія державою Блаженного Івана і Богородичної Церкви, чи далі ітиме шляхом путінського мракобісся і кирилівського фарисейства.
Усю силу свого генія о.Іван спрямовує на очищення Росії. Він наш великий союзник і наша надія на побудову справді вільного і демократичного суспільстваа.  Його дух витав над Майданом і нині ширяє над Сходом, охопленим вогнем кривавої війни.
Кожною книгою, ба навіть кожним рядком і словом Блаженний Іван бореться за вічні цінності – любов, добро, красу, мир і душу людини.
Його мета – розкрити серце читача, заторкнути архетипну струну в ній, викликати сльозу очищення. Він говорить нам щось більше від нас самих. За ним хочеться іти як за провідною зорею, що кличе і означує шлях – земний і небесний.
Письмо Блаженного наповнене музикою. Таємничою. Хвилюючою. Вишньою. Високий музичний атлантичний стрій дарує мир, спокій і благодать, а також  відповідає на ті питання, які мучать кожну мислячу людину.
І ось яке диво: сила і велич цього письма в тому, що воно однаково доступне як для естетично підготовленого читача, так і рядового. Воно для всіх. Але хіба не так сприймає строкатий читацький загал справді великих письменників від Боккаччо до Моема, від Чехова до Винниченка?! У цих книг життя заповідається не просто довге – вічне, бо вони поповнюють не лишень земні книгозбірні-скарбниці, а й Містичну Бібліотеку Небес. Прийде час і їх тираж перевищить багатьомільярдні наклади «Біблії» і «Корану». Кажу це, бо Блаженний Іван – провісник нової Богоцивілізації, яка приходить на зміну попередньої, що виконала свою місію і вичерпала себе. Час земного зла закінчується (адаміти мають  відійти у небуття) і БІ сурмить про це, віщуючи Велике Визволення і означуючи шлях до нього. Число його прихильників в усьому світі постійно зростає і зростатиме надалі ще більше. Будемо вірити: не тільки з кожним днем, а й кожною годиною.
У Блаженного Івана кожна фраза – носій безцінної містичної інформації, яка налаштовує на високий лад і особливі вібрації. Він прагне, щоб читач увімкнув думку, замислився, дійшов до самої суті того чи іншого явища чи твердження.  Тому випромінює таку силу любові, тепла і доброти, що, здається, їх вогонь спроможний розтопити айсберг.
На тлі сучасного письма (усіх куельо, ден-браунів, кастанед з зюзкіндами), що нещадно обкрадають читача, наводять магію і порчу, письмо великого провидця обдаровує, збагачує, ощасливлює людину.
До того ж, кожна його фраза гармонійно відточена. Я не зустрічав у його книгах невдалих, неоковирних чи поспішних фраз. Тут усе викінчене, відгранене (гранить не лише речення, а й слова), межово наближене до величі церковнослов’янської мови.
Якби мене попросили назвати дві найважливіші складові письма о.Івана, що взаємно виключають одна одну і водночас доповнють та не можуть існувати одна без одної, то я назвав би глибину і майже невловну наївність. Чому наївність? Тому що саме вона неодмінна складова для передачі атлантичних вібрацій.
Звичайно, за одним лише внутрішнім бажанням автора таке письмо не може народитися, жодні надзусилля і праця в поті чола тут не допоможуть, яким би рівнем майстерності він не володів. Має діяти вищий дух.
Писати БІ допомагає висока містика Атлантиди – непорочної цивілізації святого Грааля, елізіум блаженнств. Він береться за перо тоді, коли душа співає. З цього приводу св.Євфросинія казала: «Без блаженства нічого робити у вірі». Можна додати: у письменстві тим більше.
Маю певність, що якби запитати автора, як йому вдається створювати такі надпотужні тексти, добиватися таких вражаючих ритмів, то він би лише стенув плечима: «Хіба я знаю? Читайте як написано».
Усе в нього тримається на тайні, на вищій мудрості, на ієрархії архетипів, що веде до золотого хреста з вісьмома променями в колі, які шанували катари і богоміли, і які доречно назвати поіменно: премудрість, любов, добро, чистота, мир, милосердя, гармонія, краса і коло – вічне життя.
Це письмо зцілює вогнем любові, наповнює серце добротою, а розум премудрістю. Так радісно, солодко і хвилююче іти за автором.
Слово БІ дає те, що не може дати жодна медитація, тібетські ашрами, астральні виходи… У нього любов, якої нема на землі, доброта, неможлива на світі, чистота, якої прагне душа, як спраглий мандрівник рятівної води у випаленій пустелі.
БІ завжди спершу відкриває серце, а потім уста. Духовність, що переходить у слово і слово, що розчиняється у духовності.

2
Геній завжди випереджує свій час і не вписується в нього, від чого важко потерпає і страждає. Як провісник і предтеча нової Богоцивілізації, БІ іде непроторенними, тернистими шляхами. Йому не тільки суджено відрікатися  старих догм і ламати стереотипи, а й тербичити гріхи старого світу, щоб назавжди спалити їх у 3000-градусному вогні любові.
Звичайно, він не зміг би вистояти, якби за ним не стояли Христос і Божа Мати, якби в написане не вдихала душу Вища Премудрість. Вулканічна магма його книжок все більше згущується і набирає вибухової сили. Св.Єфросинія каже з небес: «Твої пізні книжки набагато кращі, ніж перші». Але які перші! Над ними вмивалася слізьми Божа Мати.
БІ пише – як дихає.
Його книги наводнюють світ.
Основні теми його творчості: Мінне, дівство, невинність, радість, обожнення, боготворіння, радість, ніжність, жертовність, вірність до останнього, боротьба з фарисейством, елогімщиною, дволикістю….
Часто його письмо набирає полемічного звучання, чим віддалено перегукується з творами Івана Вишенського, Кампанели і Петра Скарги, але БІ значно проникливіший за них, прозірливіший і гостріший. І головне – сміливіший, революційніший, бо за змістом його письмо антиправославне і антикатолицьке. Вступив у боротьбу з духом Риму і Москви. «На небі вимагають він нас відречення від православ’я і католицизму», – стверджує він.
БІ переповнений безмежною любов’ю, невимовною добротою і ніжністю. Кожного він прагне обняти світлом цієї любові, усім принести втіху, звільнення. Сила цих почуттів перемагає темні наслання зла, смерті й страху. Його серце вміщує в собі усю землю і небо.

4
БІ можна зрозуміти тільки тоді, коли прийняти як генія, а його письмо як світлопис і тайнопис, зчитаний з небесних згортків чи продиктований безтілесним духом з волі Премудрості. Виходячи з цього, кожна його хвилина на землі  безцінна, і кожен, хто входить у його силове поле, зближується з ним, потрапляє під вплив Божества і стає інструментом Великої Божої Роботи.
Однак, очисне вчення БІ не так легко пробиває собі дорогу до свідомості масового читача і важко утверджується в світі. Чому? Чи тільки тому, що нове завжди приживається найважче? Ні, не тільки. Вчення Блаженного смертельно загрожує тому світу, що сіє морок і владарює над людськими душами тисячі років. І тут не до поклонів чи реверансів. Іде пря – велика і смертельно небезпечна. Тому життя БІ під постійною загрозою, й тільки Божа Матір рятує його від стріл земних елогімів.
Абсолютний геній – велика розкіш історії.
На жаль, усвідомлення цього найчастіше приходить з великим запізненням, коли земний шлях великої людини закінчується. Колись мільйони видихнуть: «Яка велика душа приходила в світ, яку любов посіла!»  Але так хочеться, щоб ці слова прозвучали ще за життя Блаженного Івана і він відчув: ми зрозуміли його і спроможні осмислити та прийняти тайну його великих одкровень.

м.Тернопіль

Leave a Reply

Your email address will not be published.