Нещодавно у зв’язку зі святкуванням професійного свята лікарів-психіатрів оприлюднили страхітливу цифру: в Україні кожен п’ятий громадянин звертався за допомогою до психологів, і ще: наші психіатричні лікарні в надзвичайно занедбаному стані, там панують насилля, знущання над душевнохворими, лікарі скаржаться, що не вистачає потрібних медикаментів і сучасного обладнання, потрапити в деякі лікарні такого типу – це все одно, що до пекла.

Можливо, багатьох із вас така картина не дуже лякає, бо в цій країні люди звиклидо всього, але, будь ласка, поміркуйте: якщо за статистикою кожен п’ятий звертався до психологів, то виходить, що майже в кожній сім’ї (якщо узагальнити) є психічно неврівноважена людина. До того ж, це дані офіційні, а, за неофіційними підрахунками, допомоги психологів потребують значно більше людей.
Чому наша нація психічно нездорова? Що спричиняє хворобу? Де коріння зла і біди? Відповіді особливо дошукуватися не треба. Хіба можуть бути здоровими ті люди, які дивляться таке телебачення, захоплюються такими фільмами, слухають таку музику і читають такі книги? Такі – це темні, обезлюднюючі, демонські і гріховні. Нам нав’язують «духовні цінності», що не допомагають стати кращими, чистішими, одрятувати душу для вічності, а такі, що ведуть до безуму. Перший психічний удар отримують діти, коли грають у комп’ютерні ігри, що зав’язані на вбивствах і крові. Злий демон заволодіває нестійкою дитячою психікою, і вона потрапляє у психічну залежність від новітнього винаходу цивілізації. А є ще залежність від Інтернету, що нагадує всесвітнє звалище усякого сміття, порно і непотребу. Наступні психічні атаки пов’язані з мобілками, телевізорами і книгами. Навіть у шкільні програми здебільшого потрапляють не ті твори із хрестоматійного ряду, що роблять людину духовно багатшою, чистішою, а лукаві витвори демонського ума. Про музику вже й казати не випадає: горує важкий демонський рок, вакханалія диких ритмів, спроможних розірвати навіть загартовану душу. А малярство? Більшість витворів новітніх «модних» художників нагадують творіння хворих. Краси божого світу там уже не знайти. А якщо такий художник спробує виставитися, його засміють як безнадійного провінціала і «рагуля».
Словом, ясно. Але кожен має пам’ятати:   душу можна врятувати або погубити. Середини немає. А що зв’язано на землі, каже Господь, те буде розв’язано на небі.

Петро СОРОКА