Її музику я почула випадково на території Національного історико-культурного заповідника Софія Київська і відчула, як вона, насправді, зігріває серця публіки. Її гра на карильйоні, незвичайному музичному інструменті, з перших нот захоплює кожного, хто чує його звуки. Він складається з 500 дзвонів, які різні за розміром, але ідеально підібрані за тональністю і октавою.
МУЗИКА, ЩО ЗАВОРОЖУЄ
Піаністка Ірина Рябчун — про карильйонну музику і Україну
В Джакарті журналісти недільної газети JakartaPost писали про українку: «Рябчун зігріває вечір сяйвом українського звуку».
Її музику я почула випадково на території Національного історико-культурного заповідника Софія Київська і відчула, як вона, насправді, зігріває серця публіки. Її гра на карильйоні, незвичайному музичному інструменті, з перших нот захоплює кожного, хто чує його звуки. Він складається з 500 дзвонів, які різні за розміром, але ідеально підібрані за тональністю і октавою. Майстрів, які грають на карильйоні, в Україні не так вже й багато. Одним з таких умільців є кандидат мистецтвознавства Київської дитячої Академії мистецтв Ірина Рябчун, яка ділиться з нами чарами карильйонної музики.
– Ірино, з чого розпочинався ваш музичний шлях?
– Музикою я почала захоплюватися ще з дитинства, хоча в сім’ї музикантів у нас не було. Уявляла завжди себе у ролі піаністки. Мрія здійснилася. Спочатку я закінчила Київську консерваторію, опісля десять років проживала за кордоном: Греції, Індонезії та Індії, де продовжувала музично розвиватися.
– Як відбулося ваше знайомство з карильйоном?
– Історія пов’язана з Київською дитячою Академією мистецтв. Михайло Чембержі, народний артист України, ректор Академії, відомий композитор одного дня викликав мене до себе і повідомив, що за тиждень в Академію привезуть новий карильйон, і запропонував мені зробити на ньому концерт. На свій смак я підібрала репертуар і заграла. Тоді на концерт карильйонної музики був запрошений директор Королівської школи міста Мехелен пан Йозеф Вільям Хазен. Він оцінив інструмент і сказав дирекції Академії, що вона вже має викладача по карильйону. Я була приємно вражена, оскільки вперше грала на карильйоні і відверто хвилювалася, щоб все вдалося.
– Скільки потрібно часу, щоб оволодіти грою на карильйоні?
– Це може зайняти один-два місяці, а може тягнутися роками. Для того, щоб професійно грати на карильйоні особисто мені ще довелося навчатися в Санкт-Петербурзі. Відвідувала і майстер-класи в Бельгії та Нідерландах. Нині свою майстерність карильйонної гри планую вдосконалювати з метою отримання диплому в Королівській школі міста Мехелен. Зрозумійте, можна навчитися грати мелодію семи нот. І це не займе багато часу. Карильйон — складний музичний інструмент. І тут мають велике значення невловимі деталі в інтонуванні, орієнтації, вмінні самому аранжувати, тобто треба бути і композитором, і імпровізатором одночасно. А це дається не кожному. До того ж виконавці повинні володіти естетичним уявленням, щоб їх музика доторкнулася до кожного серця і залишила там приємний відбиток.
– Знаю, що ви активно популяризуєте українську музику за кордоном. З чим це пов’язано?
– Маю визнати, що надто люблю Україну. Перебуваючи за кордоном, мені хотілося через музику розказати іноземцям про велич і красу нашої держави. Пригадую, в Афінах був концерт, присвячений Києву. Тоді ми зібрали багато афінян. Меда співала ясоніду, приєднався джазовий музикант Олександр Хрістідіс та піаніст Валерій Сагайдачний. Ми зірвали шквал емоцій у публіки. Після концерту до нас підходили афіняни і розпитували про Київ з бажання відвідати його.
– Мотиви фольклорної музики присутні у вашому репертуарі?
– Звичайно. Так як я популяризую українську музику, то і фольклорна стала частиною моєї творчості. В Індонезії в мене був великий проект, присвячений класичним фольклорним обробкам. Саме тоді я почала грати в національному вбранні. Замовила спеціальні замшеві червоні чобітки і кептарик з паєтками. Не знаючи мого імені, індонезійці між собою говорили, що музика українки заворожує.
– Україна зараз переживає непрості часи. Ірино, якось підтримуєте свою державу?
– Я всім серцем вболіваю за єдину Україну і як жінка, і як громадянка. Цьогоріч у мене було два концерти у Парижі, один з яких відбувся на підтримку цілісності нашої країни, в якому я взяла участь. Програма мала назву «Музика на перетині часів та перехресті доль». Разом із співачкою Любов’ю Хахаліною ми познайомили паризьку публіку з камерними творами Ірини Губаренко і Валентина Сильвестрова, а також зробили постановку, майже театральний варіант моноопери Віталія Губаренка «Листи кохання». Це мало шалений успіх. Тепер залишається тільки молитися і вірити, що все у нас буде добре.
Валентина КОВАЛЬЧУК
На фото – Ірина Рябчун
