» Поліна Городиська про відеопоезію: «Масовим цей жанр ніколи не буде» (фото)

В Україні набирає обертів новий жанр мультимедійного мистецтва – це відеопоезія. Цей напрям тільки почав розвиватися у нашій країні, є дуже молодим. Хоч за кордоном вже має свою публіку, напрацьовану аудиторію, велику кількість фестивалів, професійні команди, які трудяться в цьому напрямку десятки років. Власне, упродовж триденного фестивалю «CYCLOP» , який відбувався в Києві, у комфортному просторі «FEDORIVHub» за сприяння Фундації Дарини Жолдак, я намагався відповісти на ряд простих питань: що таке відеопоезія? що вона додає віршеві у сприйнятті для глядача?

Наскільки зрозумів, відепоезія – це колективний продукт, який надає віршу нових відтінків значень, розширює асоціативні можливості, по інакшому бачить, візуалізує поезію. Детальніше розібратися із поставленими питаннями та більше про український відеопоетичний рух, фестиваль «CYCLOP», іноземні заходи мені розповіла засновник і координатор фестивалю, головний редактор сайту «LITCENTR» Поліна Городиська.

-Поліно, що цікавого пропонує четвертий фестиваль «CYCLOP»?
– Програма фестивалю досить насичена. По-перше, це показ кращих зразків світової відеопоезії. Ми домовлялися з фестивалями із різних країн: Аргентина, Німеччина, Великобританія, Литва, США, Ірландія. Потім ми показуватимемо кращі українські відеопоетичні роботи. Цього року ми також вчетверте проводитимемо конкурс відеопоезії «CYCLOP». Великий акцент у 2014 р. зроблено на освітньому блоці. Ми запросили режисерів, сценаристів, які ділитимуться секретами та нюансами створення відео, адже багато поетів зацікавлені спробувати себе на цій ниві. Вони не знають, як то зробити і ми вирішили надати їм можливість запитати у фахівців, які орієнтуються в подібній тематиці. Серед спікерів у нас Михайло Іллєнко і Дмитро Сухолиткий-Собчук, режисерки Артеменко та Ігор Цикура, Тетяна Манзюк та Олена Самойленко. Також лекції, майстер-класи, спілкування про поезію в кінематографічному дискурсі. Є спеціальні проекти, де в реалі можна побачити поєднання різних дисциплін. Серед них проект «роздІловІ», у якому поєднано поезію, театр, танець та музику. В проекті беруть участь поет Сергій Жадан, музиканти Олексій Ворсоба (гурт «Портмоне») та Влад Креймер, танцівниця з Відня Андреа Хандлер та відео інсталятор з Одеси Микола Карабінович.

– Поліно, як ти розумієш сам жанр відеопоезії? Які його характеристики?
– Є багато різних поглядів на дане питання. Єдиного визначення відеопоезії як жанру мистецтва й досі не існує. Як на мене, це спроби нового прочитання, візуальної інтерпретації образів, сенсів та змісту поетичного тексту. Досвіди й експерименти з подібної візуалізації можуть бути дуже різними за технікою та засобами реалізації, але усіх їх поєднує те, що у центрі уваги цих робіт є поезія. То все навколо поезії.

– У ЗМІ була інформація про те, що учасники фестивалю «CYCLOP» виступали в Аргентині? Які результати цього виступу? Чи сподобалися українські учасники бразильській аудиторії, можливо, отримали якісь нагороди?
– Наші роботи, блок української відеопоезії, дійсно показувалив Аргентині, а також у Канаді, Греції, Німеччині. Окрім того, працюємо над показом робіт українських відеопоетів у Норвегії, Грузії та Великобританії. Призових місць роботи не привозять, бо це позаконкурсні покази. Фестивалі з якими ми співпрацюємо – наші партнери, котрі демонструють, знайомлять своїх глядачів із роботами українських відеопоетів, бо їм цікаво, як це відбувається в інших країнах.

– Поліно, я так зрозумів, що за кордоном цей жанр розвиненіший, має більшу аудиторію. Розкажи про це.
– Аудиторія різна. У Німеччині, наприклад, є фестиваль «Зебра». Найбільший фестиваль відеопоезії в Європі, та, мабуть, у світі. Фестиваль має солідний грошовий призовий фонд, свою, напрацьовану роками аудиторію. Загалом практика зйомок відеопоетичних робіт у Європі вже має свої традиції й жанр, дійсно, розвиненіший. У них навіть є професійні команди, що працюють у цьому жанрі десятки років. Ми вже знайомили українських глядачів із кращими роботами цього фестивалю.
Я думаю, що відеопоезія як така не може бути масовою. Тобто це специфічне арт-відео, розраховане на любителя, якому цікаве поєднання поезії та відео, досвіди та експерименти з її візуалізації. Масовим цей жанр ніколи не буде, бо це не той продукт, який буде добре продаватися. Це інша справа. Специфічний, геть не комерційний мистецький продукт.

– Кого ти можеш назвати із мегавідомих закордонних відеопоетів? Яких знають багато людей, про них пишуть?
– За кордоном не можу назвати, бо їх там велика кількість. Та й, на жаль, про відеопоезію дуже мало пишуть.

– Добре, назви імена в Україні.
– З найбільш потужних українських митців є, наприклад, чи не постійні учасники нашого конкурсу – мистецька агенція «АртПоле», що створили низку відеопоетичних робіт за співпраці з Юрієм Андруховичем та Сергієм Жаданом. Їхня робота на вірш «Ніж і ніжність» (Ю.Андруховича – Авт.) посіла перше місце в минулорічному фестивалі. Дуже хороша команда, що й надалі продовжує створювати та експериментувати. Справжні креатори.

– Скажи, чи важко зараз під час війни, після революції організувати подібний мистецький фестиваль? Знайти партнерів, фінансові ресурси?
– Партнерів знайти нескладно. Маємо друзів та партнерів, які вже третій рік поспіль нас підтримують у формуванні призового фонду. З іншого боку є фінансова складова. Три роки ми робили фестиваль власним коштом, без жодного спонсорства. Цього ж року, через зрозумілі обставини, ситуація із фінансами ускладнилася. Своїми силами робити фест стало складніше. І ми цьогоріч пішли на експеримент, звернулися до друзів прямо у Фейсбуці, із запитом на підтримку фестивалю внеском у одну тисячу гривень.Окреслили то як меценатство, розмістили усіх хто підтримав на сайті фестивалю.

– Хто надав кошти? Чи це закрита інформація?
– Ні, інформація відкрита. Це Борис Федченко, Інтернет-портал «Artmisto», Курс «Творчопис», Сім’я ресторанів Діми Борисова, Дмитро Казаков із Тасею Шпіль, а також Олена Герасим’юк. Це небайдужі до фесту установи та митці,що склалися й вирішили підтримати. Без їх внеску фестиваль не відбувся би у тому форматі та обсязі, який було заплановано. Внесок кожного із них став суттєвою підтримкою.

Спілкувався Яр Левчук
Фото автора, Юлії Аппен, Олени Самойленко