Приватний підприємець Олег Ваврик продає приміщення колишнього кінотеатру «Мир» у центрі Чорткова за 750 тис. у. о.,
яке він викупив у 2007 році в районної влади. Пам’ятаю, які точилися у тогочассі дискусії між владою і чортківчанами – люди були категорично проти того, аби приміщення колишнього кінотеатру було виставлено на продаж, бо вони тісно пов’язували свої спогади і душевні поривання з цим «храмом» високого мистецтва, до якого прикипіла їхня бурхлива молодість. Але чортківська влада завжди сприймала культуру своєрідно, у дуже вузькому форматі – спів, музика і танці, то завжди були і залишаються невід’ємними складовими усіх мистецьких заходів, потрібних чи то за переконанням, чи для строгої звітності, а не для просвітницького поступу, до якихось нових модерних віянь ставилась збайдужіло і обережно. Тодішній голова РДА Тараса Капуста, який мав у своєму характері якісь цісарські замашки, не посипав собі голову попелом, а резюмував із сарказмом в приватній розмові: «Яке кіно? Кому воно зараз потрібне?».
З того часу минуло п’ять років. Тепер спілкуючись часто-густо з молодими людьми, приходжу до висновку, що цей занедбаний кінотеатр в центрі міста сьогодні б згодився громаді – багато юних чортківчан вже не мають, як то було колись, великого інтересу до барів, дискотек, шумного і гамірного дозвілля, а навпаки хотіли б провести свій вільний час десь у затишному приміщені – у тому ж самому кінотеатрі.
Інколи розум просвітлює фантастична думка: «А може соборно попросити нову районну владу відкупити той дозвільний заклад в Олега Ваврика і подарувати його нам – чортківському загалу. За гріхи попередників треба комусь відповідати.
Ще у 2007 року я написав статтю у районці: «Філософія «соломонової» мудрості, яка, навіть згадувати не хочеться, наробила поміж владних осіб шуму-переполоху.
ФІЛОСОФІЯ «СОЛОМОНОВОЇ» МУДРОСТІ…
Що-що, а продавати об’єкти комунальної власності депутати усілякого ґатунку рад у нашій державі вміють. Про це свідчить, наприклад, робота у цьому напрямку депутатів Чортківської міської ради попередніх скликань, котрі соборно спродали майже усі об’єкти комунальної власності у місті «грошовитим мішкам».
Щоб продати якусь громадську споруду, нарізати «своїм» земельну ділянку чи перерозподілити кошти з державного бюджету – багато розуму не треба. Відповідальності за колективне рішення депутати не несуть ніякого, бо ще світ такого бачив, аби супроти детатського загалу була порушена якась кримінальна справа.
Але усім нам потрібно ще пам’ятати про моральні та Божі закони нашого життєвого поступу, щоб, складаючи колись іспит своєї совісті, душу не розточувала трутизна нинішніх необдуманих проступків та умислів. (Відразу зазначу, що це мої власні критичні міркування і роздуми, а не позиція редакції).
Не знаю як хто, а я ніяк не можу оговтатись від думки, що нинішній склад депутатів районної ради прийняв рішення про виставлення на продаж приміщення недіючого кінотеатру «Мир». Але факт залишається фактом: 5 жовтня у регіональному відділенні Фонду державного майна України в Тернопільській області шляхом аукціону був проданий недіючий кінотеатр «Мир». Його за 1398291 грн. придбав приватний підприємець з Чорткова Олег Ваврик, котрий планує розібрати стару споруду кінотеатру, а натомість звести триповерхову будівлю, у якій буде розташовуватись торговельно-розважальний центр. Правда, однією з умов продажу є заувага, яка зобов’язує покупця облаштувати у торговому центрі ще й кінозал. Як воно буде, поживемо-побачимо… Безперечно, ремонт усіх закладів культури (кошти від продажу кінотеатру, згідно з рішенням сесії, мають надійти на ремонт РБК ім. К. Рубчакової) – дуже пристойна і важлива справа, але для таких благородних цілей, на мою думку, потрібно шукати інші джерела фінансування. Необхідно всім депутатам працювати в поті чола над розвитком малого підприємництва на Чортківщині, відновлення роботи підприємств, легалізацією робочих місць тощо.
Шкода, але у цьому приміщенні могли б розквартируватися громадські організації району, літературні об’єднання тощо. Тут час від часу могли б влаштовувати виставки картин і фотографій чортківських митців, презентації книжок, зустрічі з відомими письменниками, громадськими діячами. Зрештою, тут, як і в радянські часи, мав би бути пристойний кінозал, де можна було б розважитися і відпочивати.
Володимир ПОГОРЕЦЬКИЙ.