Цьогорічний Міжнародний конгрес «Література і мир» зібрав у затишному залі готелю м. Лахор (Пакистан) представників 35 країн світу, серед яких Великобританія, Індія, Палестина, Німеччина, Литва, Пакистан, Японія, Судан, США тощо. Вперше на цьому престижному науково-літературному заході взяли участь представники України.
У конференц-залі конгресу було надзвичайно приємно споглядати рідний жовто-блакитний стяг у сусідстві з прапорами інших країн світу. На запрошення колишнього прем`єр-міністра Пакистану, нинішнього мера м. Лахора, відомого у світі письменника Факхара Замана на конференцію від України прибули поет і науковець, доктор наук із соціальних комунікацій Ігор Павлюк, літературознавець, кандидат філололгічних наук, головний редактор журналу «Всесвіт» (де роман Ф. Замана вперше було надруковано в 1986 р.) Дмитро Дроздовський і авторка цих рядків — волинська поетеса і педагог Світлана Костюк.
Подорож до Пакистану була доволі втомливою, але надзвичайно цікавою. Учасники делегації летіли через Москву до Катару, де провели більше доби у зв`язку з екстремальними погодніми умовами, які не дали можливості вчасно вилетіти до Лахора. У м. Доха нас гостинно зустріли у казковій столиці Надзвичайний і Повноважний Посол України в Катарі Євген Микитенко, консул Олег Свириденко, дипломатичні працівники посольства. Вони посприяли у видачі віз, показали свою резиденцію, провели незабутню екскурсію екзотичним містом.
У 15-мільйонному Лахорі нас зустріли з квітами і охороною представники місцевої мерії за дорученням Ф. Замана. У перший день учасникам делегації було не до відпочинку, адже Міжнародний форум уже розпочав свою роботу. А тому втомлені, але щасливі, вони інтегреувалися у науково-поетичну атмосферу конгресу буквально з корабля на бал. Таке особливо поважне ставлення і дивувало, і радувало.
Чудово сприйняли учасники конгресу англомовний виступ літературознавця Дмитра Дроздовського, який окреслив ключові стратегії сучасної української літератури після «смерті постмодернізму». Науковець акцентував на різних напрямах світової літератури, які репрезентують особливу філософію, пов’язану з утвердженням емоційної чуттєвості, психологізму. До світової літератури повертаються «великі наративи», принаймні вони по-новому переосмислюються. Сьогодні постали нові філософські та соціокультурні виклики, зокрема пов’язані із множинністю, гібридністю сучасної людини, яка існує в кількох паралельних інформаційцних чи інших реальностях. У зв’язку з цим людина достеменно не може сказати, що є істинним, гублячись у лабіринтах власного сприйняття. Ці теми знаходять особливу реактуалізацію в сучасних англомовних літературах, передусім у Великій Британії. Також Д. Дроздовський окреслив основні світоглядні концепти в поезіях І. Павлюка.
Глибокою та емоційно відвертою була промова знаного поета Ігоря Павлюка, який, зокрема, сказав: «Лахор не менш поетичний, ніж моє Полісся в Україні, яке історично також перебуває на перетині різних культур, адже лежить на кордоні трьох країн – Польщі, Білорусії, Росії. Полісся, як вся Україна, на жаль, пережило багато воєн, голокост, техногенну катастрофу ХХ століття – сумновідомий у цілому світі Чорнобиль. Я відвідав чимало країн світу. А у своїх текстах – усі. Кілька років жив у Америці, в Росії, був на поетичних фестивалях в Ірландії, в Польщі, в Грузії, в Туреччині… І тому з певністю можу сказати: всі люди планети, незважаючи на розбіжності між ними, плачуть і сміються від того самого».
Він ще й продемонстрував на форумі своє національне українське вбрання: поліські вишиті сорочки – модернову і автентично-старовинну.
Коли українські учасники конгресу кількома словами згадали про Євро-Майдан і про свою участь у ньому, виявилося, що за цією дивовижною подією пильно стежить увесь світ, зокрема і на індійському субконтиненті.
Потім була неофіційна зустріч із місцевими парламентарями, представниками інших делегацій.
Другий день роботи конференції був особливо відповідальним, адже відбувалися поетичні читання. І українська поезія мала зазвучати з вуст Ігоря Павлюка. Він підготував для виступу-презентації добірку віршів, перекладених англійською мовою (переклади зробив Стівен Комарницький) мовою і не знав, чи сприймуть і зрозуміють представники інших країн мотиви його поезій у контексті національної української ідентичності. Але переживання були марними. Чарівна магія волинського Полісся у фольклорно-музичних віршах-сповідях зачарували присутніх. Українському поетові гаряче аплодували. У нього брали автографи і книги для майбутніх перекладів. Намітилися цікаві творчі проекти для подальшої співпраці.
Дмитро Дроздовський дав інтерв`ю двом місцевим телеканалам. Виступи українських делегатів в англійських перекладах просили для опублікування іноземні ЗМІ.
У своїх коментарях представники інших країн відзначали, що делегація від України виглядала яскравою, дружною. Ігор Павлюк одразу став відомом і визнаним серед присутніх на форумі, а отже, сподіваємося і віримо, у 34 країнах світу.
Уміння не втратити досягнуте і піднести українське поетичне слово на ту висоту, якої воно вартує… Хочеться сподіватися на вагому підтримку своєї держави. Хочеться розуміння колег по перу, спілок, організацій. Хочеться, зрештою, аби не заважали працювати на перспективу. Адже світова спільнота відкрила для себе українську поезію, українського поета, українську лірично-епічну душу.
Світлана Костюк,
Київ — Москва — Доха — Лахор — Київ
