Зупинилася біля Горишиної хати. Боженьку, як вона заросла… І воріт немає… І Горихи нема давним-давно… Пам’ятаю, як з бабусею ходили до Горихи на теревені. Посідаємо на бамбетлі біля столу, а Гориха теплими пиріжками пригощає, варениками чи узваром. О, які ті пиріжечки були добрі!.. Ніде таких не їла — тільки в Горихи. Коли холодно, віхола на дворі, пустить Гориха мене на піч грітися, закутає вовняною ковдрою — так тепло!..
Привітання баби Горихи
Йду “панською” вулицею… На каблуках ледве дибаю. Дорогу на отій вулиці ремонтували, мабуть, ще за Польщі. Йду. На себе люта… І на яку біду вчепила ті каблуки на ноги? Кожен крок роблю, як переможний. Сьогодні з десять кілометрів пройшла. Зразу нічого, а далі? Ноги гудуть. От вже ці кляті каблуки… Не Бог же мені їх почепив — сама. Отак, думаю, і в житті… Бог нас на щастя на Землю послав, а ми для себе каблуки знайшли. Лютую…
Зупинилася біля Горишиної хати. Боженьку, як вона заросла… І воріт немає… І Горихи нема давним-давно… Пам’ятаю, як з бабусею ходили до Горихи на теревені. Посідаємо на бамбетлі біля столу, а Гориха теплими пиріжками пригощає, варениками чи узваром. О, які ті пиріжечки були добрі!.. Ніде таких не їла — тільки в Горихи. Коли холодно, віхола на дворі, пустить Гориха мене на піч грітися, закутає вовняною ковдрою — так тепло!.. А я від роду холодів боялася, одним словом — змерзлючка. І від Горихи таке світло йде, таке тепло, лиш від її мови, від її слова грітися можна… Завирувало у душі… Ну, як в Палашівці бути і до Горихи не зайти?.. Образиться…
Через лопухи, кропиву витоптую собі стежку до хати. Ще й отими клятими каблуками… Стала біля віконця… Шибки вибиті… Оторопіла: над образами, прямісінько по центру ластівка собі гніздечко зліпила. І так вицвінькує, наче мені вітання шле. Наче то Гориха з того світу до мене вітається. Стою біля вікна , а сльози — рікою. Ото Гориха… Ото привіталася! Не витримала, щоб хата пусткою стояла, бодай ластівці притулок дала… Може сама стала ластівкою?.. Душа невгомонна… До рідної домівки вернулася…
Зайшла в хату — пустка… Стара облуплена піч, два образи і ластівчине гніздо… А в тому гнізді — ластів’ятка малі з мамою. Цвіркочуть…