Вчора, 23 березня, минуло 70 років з дня звільнення Чорткова від фашистів

Вчора, 23 березня, минуло 70 років з дня звільнення Чорткова від німецько-фашистських загарбників. Сьогодні ця подія озивається хіба лиш у пам’яті, і то – виключно наших сивочолих земляків, тих, кому й досі іноді сниться війна. Рік у рік даленіють ті події, відходять углиб нашої історії. Та її неодмінно слід знати – хоча б час від часу перечитувати – усім нам. Бо то – історія рідного краю.

На кінець лютого 1944 року війська І Українського фронту, захопивши правим крилом район Луцьк-Шумськ-Шепетівка, вийшли у фланги Проскурівсько-Вінницькому угрупованню гітлерівських військ. Відповідно до планів Ставки Верховного Командування І Український підготував головний удар з району Дубно-Шепетівка-Любар у напрямку на Чернівці з тим, щоб розгромити те Проскурівсько- Вінницьке угруповання. Операція отримала назву Проскурівсько-Чернівецька.

З виходом у передгір’я Карпат передбачалося розсікти стратегічний фронт противника і позбавити його можливості маневрувати найкоротшими шляхами. Активними діями військових формувань фронту оборону противника було прорвано на дільниці Шумськ-Любар і у прорив введено 3-ю гвардійську та 4-у танкову армії.

До 7 березня обидві армії вийшли на лінію Тернопіль-Проскурів, перетнули важливу залізничну магістраль Львів-Одеса. А 7 березня зав’язалася найжорстокіша битва: 8 діб ворог силувався відкинути радянські війська на вихідні позиції. На дільниці головного удару було посилено з резерву фронту І танкову армію під командуванням М.Ю.Катукова.

21 березня, здолавши опір ворога, танкісти почали швидко просуватися на південь. І танкова армія, збиваючи частини противника, на світанку 23 березня звільнила м. Чортків від німець-кофашистських загарбників. Безпосередньо звільняла наше місто І гвардійська танкова бригада під командуванням полковника В.М.Горєлова.

Наприкінці березня вороже угруповання чисельністю 23 дивізії, у тім числі 10 танкових, 1 моторизованої та 1 артилерійської, було оточене. Як згадував пізніше командуючий фронтом, радянські частини були послаблені, не вистачало боєприпасів, вони не могли розчленувати оточення гітлерівських військ. Він вважав, що І танкову армію під командуванням Катукова слід було повернути з району Чортків. Товсте на схід для нанесення основного удару. За його словами, тоді існували ґрунтовні дані, що противник прориватиметься на південь через р. Дністер в районі м. Заліщики.

4 квітня гітлерівці зібрали значну кількість військ, у тім числі 9-у та 10-у дивізії СС, і завдали сильного удару по нашому внутрішньому фронту з напрямку Підгайців. Зім’явши оборону 18-го корпусу І танкової армії, група противника кинулась в район Бучача назустріч своїм частинам, що виходили з оточення. Так завершилась Проскурівсько-Чернівецька операція. Війська фронту перейшли до оборони плацдарму Торчин-Берестечко-Бучач-Коломия-Кути.