7 червня 1919 р. стрілці УГА здобули Ягольницю (нині – с. Ягільниця Чортківського району), а 8 червня – Чортків. Тоді ж родина Бандери переїхала з Бучача до Ягольниці.
Степан Бандера в автобіографії “Мої життєписні дані” відзначив: “Разом з відступом Української Галицької Армії подалася на схід ціла наша родина, переїхавши до Ягольниці біля Чорткова, де ми зупинилися. Тут замешкали у дядька (брата матері) о. Антоновича…” (Володимира Антоновича, пароха Ягільниці у 1912-1927 рр.).
До речі, дочка В. Антоновича, двоюрідна сестра С. Бандери – Слава (Мирослава, 1913 року народження) згодом стала активною учасницею ОУН, однією із районних провідників Гусятинщини, якій підпорядковувалися 10 станиць. У 1945 році військовий трибунал у Тернополі засудив її до розстрілу, котрий замінили на 20 років виправно-трудових таборів. Покарання відбувала в Норильську; учасниця повстання в’язнів у липні 1953 року. Звільнена 12 липня 1960 року. Після повернення в Україну проживала в Івано-Франківську, де й померла 15 лютого 2000 року.
Отже, як пише далі С. Бандера: “У Ягольниці ми пережили тривожні й радісні моменти великої битви т. зв. Чортківської офензиви, що відкинула польські війська на захід. Але через брак військового постачання припинилася офензива української армії. Знову мусів початися відступ, цим разом за річку Збруч. Усі чоловіки з моєї родини, в тому числі батько, як військовий капелян у рядах УГА, перейшли за Збруч в половині липня 1919 р. Жінки й діти залишилися в Ягольниці, де пережили прихід польської окупації. У вересні того ж року моя мати, разом із дітьми, повернулася до родинного села – Угринова Старого”.
Із цих слів, котрі С. Бандера навів у автобіографії, випливає, що саме на Тернопільщині в нього, ще підлітка, від побаченого пережитого (період національного піднесення, а потім гіркої поразки, коли Галичина потрапила в залежність до новоутвореної польської держави) сформувався своєрідний внутрішній світ, де закарбувалося героїчне прагнення українського народу до незалежності.
Відомий дослідник Петро Дужий у книзі “Степан Бандера – символ нації” наголосив: “Треба ще й погодитися з думкою, що те, що дорослі люди сприймають розумом, то діти, як звичайно, в особливо важкій ситуації здатні “схоплювати” серцем і всіма фібрами душі. І схоплене в дитячому віці залишається на все життя людини й ніколи не вивітрюється”.
Отже, приблизно від 8 червня до вересня 1919 року Степан Бандера з братами (Богданом, Василем та Олександром) та сестрами (Володимирою, Оксаною й Мартою-Марією) проживав у Ягольниці.
В. Уніат, М. Лазарович
Будинок (колишнє проборство) в Ягільниці, в якому проживала родина Бандери