» Вірменській Церкві Св. Григорія в м. Бережани

«Вірмени в соціокультурній еволюції українських земель» – під такою назвою 26 – 27 вересня в м. Бережани проходила Міжнародна науково-практична конференція на відзначення 250-річчя спорудження Вірменської церкви Св. Григорія. Організатори – Міністерство культури України, Державний історико-архітектурний заповідник (ДІАЗ) у м. Бережани, Спілка вірмен України, комітет з питань історико-культурної спадщини.

Учасники заходів – представники вірменських громад, владних структур, заповідника, науковці з різних куточків України – взяли участь у святковому молебні, який у старовинній Вірменській церкві Св. Григорія спільно провели вірменські й українські священики, зокрема владика Української єпархії Вірменської Апостольської церкви, архієпископ Григрис Буніатьян, отець-декан Бережанського деканату УГКЦ (Церква Пресвятої Трійці) о. Михайло Бугай, настоятель римо-католицького костелу Св. Апостолів Петра і Павла о. Андрій Ремінець, священнослужитель Вірменської Апостольської Церкви м. Чернівці о. Нерсес Шахназарян. Зворушливо лунали молитви вірменською й українською мовами, спів хору «Глорія», виступи духовенства, представників заповідника, департаменту культури, релігій і національностей Тернопільської обласної держадміністрації (заступник начальника Ярослав Пелехатий), міської ради (секретар Петро Гончар), митців (Олег Вартапедян з м. Кременець), запрошених. Участь у ювілейному дійстві брали голова районної ради Степан Кленик, представники галузей культури, освіти, інших установ та організацій.
Директор ДІАЗ Василь Зорик подякував меценатам, духовенству Церкви Пр. Трійці, колегам, художникам, однодумцям, усім, хто долучився до підготовки та відзначення славної дати Вірменської церкви в Бережанах, яка в ті дні прикрасилася й співом, і мистецькими роботами вірменських та українських авторів на виставці «Вірменія всміхнулась кольорами». Стіни храму, що тривалий час волає про справжню реставрацію, прикрасили картини художника й перекладача Мирона Нестерчука зі Стрия, викладача Кременецького медичного училища ім. А.Річинського Олега Вартапедяна, бережанських художників, викладачів художньої школи Олега Шупляка й Любомира Кузяка та з фондів Тернопільського художнього музею (директор Ігор Дуда). Особливо вражала велика за розміром мальована олією на полотні картина «Запрошення» Оганеса Арутюняна.
Міжнародна науково-практична конференція «Вірмени в соціокультурній еволюції українських земель» (на відзначення 250-ї річниці від часу спорудження Вірменської церкви у Бережанах) відбулася в конференц-залі місцевого вузу – Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут». Модераторами її були   Давид Давтян – голова комітету з питань історико-культурної спадщини Спілки вірмен України, Василь Зорик – директор Державного історико-архітектурного заповідника   м. Бережани, Володимир Парацій – завідувач науково-дослідного відділу ДІАЗ у м. Бережани. Зі вступним словом виступили й присутніх щиро привітали владика Української єпархії Вірменської Апостольської церкви, архієпископ Григрис Буніатьян, отець-декан Михайло Бугай, директор ДІАЗ Василь Зорик, голова комітету з питань історико-культурної спадщини Спілки вірмен України Давид Давтян, голова Бережанської райдержадміністрації Василь Калинюк, заступник голови районної ради Роман Висоцький, заступник директора агротехнічного інституту з гуманітарних питань Володимир Зайчук, представники вірменських громадських товариств, почесні гості заходу. Серед них – академік, ректор Тернопільського національного економічного університету в 1984–2002 рр. Олександр Устенко, котрий виступив із доповіддю «Тернопільські сторінки вірмено-українських відносин». Важливу роль у розмаїтій сторінці відносин двох дружніх народів, як наголосив О.Устенко, відіграли відомі особистості. Зокрема, видатний піаніст, композитор і фольклорист, учень Шопена Карла Мікулі, котрий народився 1821 року у вірменській сім’ї в Чернівцях, був професором Львівської консерваторії. У його класі гармонії та контрапункту, до речі, навчався наш земляк, відомий галицький композитор, автор опери «Роксолана», що була написана на Бережанщині, Денис Січинський. К.Микулі був організатором багатьох хорових колективів, із якими виступав на Тернопіллі. Про славне життя К.Микулі, який похований на подвір’ї Вірменської церкви у Львові, є чимало публікацій. Стаття Ониськіва про видатного сина вірменського народу опублікована в «Тернопільському енциклопедичному словнику», в якому знаходимо імена багатьох інших сподвижників вірменської нації, котрі успішно працювали і працюють на благо України. Серед них – ціле гроно родини Вартапедян. Володимир Вартапедян знаний як ветеран Другої світової війни, педагог і вчений, завідувач кафедри фізики Кременецького педінституту. Саме він уперше в Україні опублікував україномовний підручник «Загальна електротехніка», що вийшов чотирма виданнями. Добру естафету батька продовжують його сини – Левон та Олег. Левон Вартапедян – відомий педагог, відмінник освіти, працював у Бучачі й Тернополі. Олег Вартапедян – педагог і художник, викладач Кременецького медучилища, автор понад 700 художніх полотен, учасник мистецьких виставок в Україні, Польщі, Німеччині, Японії. Яскравим представником вірменської еліти в Тернополі був і Володимир Григорян – доктор медицини, професор, довголітній завідувач кафедри Тернопільського медичного університету. Успішно працює в центрі підприємницької діяльності Олександр Мурадян та інші вірмени, які прищепилися на родовому дереві Тернопілля. І таких прикладів багато. В енциклопедичному словнику подано матеріал В.Уніата «Вірмени на Тернопільщині – одна з найдавніших національних меншин краю».
На пленарних засіданнях доповіді читали також магістр архітектури, провідний архітектор Національного заповідника «Софія Київська» Марія Арсенян («Питання гармонійності вірменських храмів на теренах України»), кандидат філософських наук Львівської національної академії мистецтв Ірина Гаюк («Деякі проблемні питання історії вірмен Півдня України»), старший науковий співробітник науково-дослідного відділу Національного заповідника «Замки Тернопілля» м. Збараж Руслан Підставка («Вірменська колонія у Язловці: гіпотези виникнення, розквіту та занепаду»), заступник директора з наукової роботи Державного історико-архітектурного заповідника у м. Бережани Богдан Тихий («Вірменська колонія у Бережанах: минуле і сьогодення»), завідувач науково-дослідного відділу Державного історико-архітектурного заповідника Володимир Парацій («Правовий статус і побутові інтереси вірменського населення Бережан кін. XVII – поч. ХХ ст.»),
голова комітету з питань історико-культурної спадщини Спілки вірмен України Давид Давтян («Ново-Нахічеванська і Бессарабська єпархія Вірменської Апостольської церкви: ґенеза, правове положення, устрій, парафії»), голова Кіровоградської обласної громадської організації «Нашите хора», депутат Всесвітнього парламенту болгар Сергій Осадчий («Геніальний Іван Айвазовський – мариніст і патріот»), головний науковий співробітник Державного архіву Одеської області Сергій Березін («Біографія Є. Г. Кагарова: архівні пошуки на історіографічну тематику»), історик-краєзнавець Миколаївської обласної Ради національних громад Ігор Гармашов («Славний син таврійських степів»), кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України Людмила Булгакова («Текстиль вірменського походження: типологія та стилістика (на матеріалах МЕХП)»), кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Ушинського м. Одеса Андрій Красножон («Вірменська квартали Ізмаїла в контексті історичної топографії міста 1770-х рр.»), художник, викладач Кременецького медичного училища ім. А. Річинського Олег Вартапедян («Син двох народів»), завідувач відділом реставрації та реабілітації пам’яток архітектури Національного історико-архітектурного заповідника «Кам’янець» Анна Кулішова та вчений секретар Національного   історико-архітектурного заповідника «Кам’янець» Лариса Рудюк («Інвентаризація пам’яток декоративного мистецтва хачкарів – різьблення на камені на території НІАЗ «Кам’янець»), аспірантка Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Наталія Бережна («Вірмени України після розпаду СРСР (на матеріалах Центрального регіону)»), директор Тернопільського обласного краєзнавчого музею Степан Костюк («Фонд вірменських художників у зібранні Тернопільського обласного краєзнавчого музею»), науковий співробітник         заповідника у м. Бережани Ірина Борик («Вірменська історія» східногалицьких земель в сучасній українській історіографії (др. пол. ХХ – поч. ХХІ ст.)») та інші.
Наукові роботи на конференцію представили також президент вірменської фундації в Польщі Марта Аксентовіч-Богосєвіч («Кути на Черемоші. Мала вірменська столиця»), доктор наук гуманістичних у галузі політики (Інститут «Діалог культур», Варшава) Збігнєв Шмурло («Вірмени у світовому образотворчому мистецтві»), в.о. голови Національної спілки письменників України Олександр Божко («Давньовірменська «Кам’янецька хроніка» як джерело до вивчення взаємовідносин Речі Посполитої з Османською імперією, а також Молдавським та Волоським князівствами в XV-XVII ст.»), художник, поет,   перекладач, лауреат перекладацької премії «Кантех» (Лампада) Першопрестольного св. Ечміадзіна та Спілки письменників Вірменії (м. Стрий, Львівська обл.) Мирон Нестерчук («Вірменська поезія в українських перекладах»), директор приватного підприємства «Епіцентр» (м. Феодосія, Крим), керівник проекту видання книги «Айвазоский И. К. Великий маринист» Олександр Осадчий («Айвазовський в соціокультурній еволюції українських земель»), науковий співробітник музею Єреванського державного педагогічного університету ім. Х. Абов’яна Артур Маілян («Александр Ерицян: про історію вірменського друкарства (Венеція, Константинополь, Львів, Ечмиадзін, Мадрас)»), науковий співробітник Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника Галина Созанська («Вірменська Свято-Миколаївська церква в місті Кам’янці-Подільському») та ще ряд науковців.
Щодо вірменської громади в Бережанах, то, як наголосив заступник директора з наукової роботи Державного історико-архітектурного заповідника у м. Бережани, краєзнавець Богдан Тихий, вона з’явилася в нашому місті ще в 17 ст. за власника гетьмана коронного Синявського. Переслідувані турками вірмени масово тікали на території руського воєводства Речі Посполитої й оселялись на наших теренах. Вірмени-торговці утримували в Бережанах торгові склади східних товарів (сукна, шовкових тканин), торгували й худобою, займалися різними промислами, у тому числі – ювелірними, обробкою шкіри, свічок, мила тощо. Община обирала свого війта та свою судову владу, що керувалась вірменськими законами. Першу письмову згадку про вірменську громаду в Бережанах пов’язують зі згадкою про вірменського війта 1686 р. 7 травня 1746 року новий власник міста Олександр Чарторийський дозволив вірменам своїм коштом на місці старої дерев’яної церкви у центрі міста на вулиці, яку назвали Вірменською, збудувати нову – муровану з каменю й цегли у бароковому стилі. У 1764 р. стараннями священика Деодата (Богдана) Горбаза будівництво храму Св. Григорія завершили й огородили кам’яним муром. Зображення св. Григорія в новій церкві прикрасило нішу на високому фронтоні над входом до храму. Бічні вівтарі присвячені Св. Григорію Просвітителю та Св. Анні, а головний – Непорочному Зачаттю Діви Марії. В інтер’єрі церкви – ліпнинні образи, кам’яний грот Фатімської Божої Матері. У 1810 р. Вірменська Церква постраждала від пожежі. Відбудову та поновлення інтер’єру було здійснено в 1820-х роках стараннями катехита Георга Давидовича. У 1880 р. храм реставровано заново. Мистецьке відтворення її елементів здійснено 1927-28 рр., вікна замінено на вітражі за проектом познанського митця Яна П’ясецького, які виконала майстерня С.Зеленського (м. Краків). Їх вартість становила 10 тис. злотих. Орган на хорах був придбаний коштом архієпископа С. Степановича. Храм був центром духовного життя вірмен у Галичині й охоплював 8 повітів. Три настоятелі церкви стали львівськими архієпископами: Самуель Степанович, Ісаак Ісаакович та Йозеф Теодорович (1864-1938). У 1897 р. о. Йозефу Теодоровичу бережанці надали звання почесного громадянина міста. У 1986 р. Вірменській церкві надали статус пам’ятки місцевого значення (охоронний номер 82), а в 2004 р. її передано у державну власність на баланс ДІАЗ. У 2012-14 рр. тут проведено ряд консерваційних робіт. Коштом греко-католицької громади Церкви Пр. Трійці, з ініціативи та за фінансової підтримки отця-декана Михайла Бугая придбали й замінили покрівлю храму, що була аварійна, перекрили сигнатурку, встановили три хрести, підмурували цоколі, стіни прибудов, відтворили одне склепіння, встановили покрівлі прибудов церкви. Працівники заповідника подбали про відновлення кам’яного муру, металевої брами, установку вікон, благоустрій тощо. Підготовка велася серйозна, тож Вірменська церква одержала «нове дихання» і, сподіваємось, знову стане одним із центрів християнства, духовності, культури, збереження традицій. Тут молитимуться й місцеві мешканці, й вірмени з інших громад, зокрема – тернопільської релігійної громади Вірменської Апостольської Церкви.
У рамках ювілейних дійств відбулися погашення пам’ятної картки «Вірменській церкві – 250», презентації видань «Вірменський вісник», «Вірменська поезія», «Ілюстрована енциклопедія вірменської культури в Україні», яку в читальному залі інституту провела автор, лауреат Шевченківської премії Ірина Гаюк. У виставковому залі ДІАЗ для учнів шкіл, жителів міста демонстрували документальний фільм «Вірменський геноцид». У залі школи мистецтв ім. М.Бездільного на високій ноті пройшов літературно-мистецький вечір «Вічність твою у душі відчуваю, дивна, божественна пісне моя», учасниками якого були камерний хор школи мистецтв, камерний ансамбль «Глорія», окремі співаки, музиканти, читці поезій, у тому числі й вірменською мовою. Особливо зворушили звуки дудука – національного вірменського музичного інструмента, старовинна вірменська пісня «Ов, сірун, сірун!» (О, красуне, красуне!»), під час яких у вірмен на очах з’являлися сльози. На екрані демонструвались уривки документальних фільмів про Вірменію та її видатних людей, одним із яких став учасник Євромайдану, Революції Гідності в Україні, герой, який віддав життя за волю наших народів Сергій Нігоян. Завершилось дійство піснею-молитвою «Боже Великий єдиний». Слова щирої подяки від вірменських громад виголосили Давид Давтян і Борис Айрапетян.
Учасникам заходів дуже сподобались також екскурсії старовинними вулицями Бережан, до Бережанського замку, знайомство з місцевими краєзнавцями, обрядовий жертовний обід – матах – у дворику Вірменської церкви, де головними були страви вірменської національної кухні, які так полюбляють українці. Про яскраві, захоплені враження вірмен від участі в згаданих дійствах, як розповіла вчений секретар заповідника Надія Волинець, свідчить лист голови комітету з питань історико-культурної спадщини Спілки вірмен України Давида Давтяна, в якому він зазначає, що разом із бережанцями вірмени змогли створити справжнє свято. Відрадно, що гості з любов’ю згадують про наше (цитую з листа) «… славетне, привітне, героїчне, толерантне, гарне, дружнє і рідне нам місто, де українці та вірмени разом навіть у важкі часи змогли організувати й відзначити такі події, як свято церкви, історії, культури, духовності, єдності!».

Тетяна Будар, м. Бережани Тернопільської області.