Десь зо шість років тому на фасаді гімназії “Рідна школа” (м.Чортків) було урочисто відкрито меморіальну дошку відомому письменнику, поету і сатирику Анатолію Гарматюку. У цьому заході взяли участь дружина Анатолія – Ніна Михайлівна, заступник голови Вінницької обласної Спілки письменників, голова обласної організації Конгресу української інтелігенції Василь Кобець та начальник відділу культури Барської РДА Вінницької області Ігор Філіпов.

У короткій розмові дружина письменника поділилася своїми спогадами про життя Анатолія Гарматюка, його творчими здобутками, адже перший його, тоді десятикласника, вірш “Батьківщина” був надрукований у 1953 році саме у Чортківській районній газеті. З Чортківщиною п. Анатолія пов’язують не лише учнівські роки. По закінченні інституту працював начальником кар’єру у Колиндянах, Скалі-Подільській. Тут, у Колиндянах, написав перші байки “Лисяча наука”, “Рак задоволений”, “Пеньок та Зпеньки”, “Авто і трактор”, остання з яких у 1958 році теж була надрукована в нашій районній газеті.
Біографія Анатолія Гарматюка доволі багатогранна. Народився в учительській родині 14 січня 1936 року в селі Мигалівці Барського району на Вінниччині, навчався у загальноосвітніх школах на Хмельниччині (с. Хмелівка), Закарпатті (Ужгород), на Тернопільщині (м. Чортків). Сатирик, гуморист. Виступає в жанрах співомовки, байки, фейлетона. Член НСПУ з 1982 року.
1958 здобув фах гірничого інженера в Київському політехнічному інституті, а 1969 року закінчив філологічний факультет Донецького університету.
Працював інженером, журналістом, книговидавцем, з 1975 по 1991 рік керував Кабінетом молодого автора вінницької письменницької організації.
Основні сатиричні та гумористичні видання: “Проти шерсті” (1963), “Лисяча наука” (1966), “Інтелігентна киця” (1969), “Леву зайця” (1971), “Нетипові типи” (1977), “Вічний парубок” (1981), “Вундеркінь” (1984), “Веселий залп” (1985), “Дебати і результати” (1987), ’Веселі паралелі”, “Дотепні думки живуть віки”,”Вибрані сміхотвори” (2005). Лауреат літературних премій ім. С.Олійника (1985), М.Годованця (1990), Степана Руданського (1994). Нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України.
У студентські роки А.Гарматюк не полишав свого захоплення літературою: був активним членом літоб’єднання. Однак закінчивши інститут, він майже рік пропрацював начальником кам’яного кар’єру на Тернопільщині, ще два роки – гірничим інженером у Донецьку, а вже потому зробив рішучий крок до літературної професії – став кореспондентом Донецького обласного радіо. Тоді ж серед його ліричних віршів усе частіше почали з’являтися сатиричні мініатюри та байки. Ці спроби підтримали знані майстри “веселого цеху” С.Олійник і М.Годованець. 1963 року у Києві вийшла друком перша книжка А.Гарматюка “Проти шерсті”. Наступні роки Анатолій Панасович працював редактором видавництва “Донбас”. Він заочно закінчив українське відділення філологічного факультету Донецького університету (1969), видав три збірки сатиричних і гумористичних віршів. В кінці 1972 рроку Гарматюк переїздить до Вінниці. На рідних теренах письменник незабаром прилучився до праці з літературною молоддю: у 1975-1991 рр. завідував кабінетом молодого автора при Вінницькій обласній організації Спілки письменників України, керував літстудією на Вінницькому підшипниковому заводі. Вступ самого А.Гарматюка до Спілки письменників був ускладнений його сатиричним “фахом” і стався лише в 1982 року. На зорі (1991) незалежності Анатолій Панасович перейшов на творчу роботу. 28 січня 2008 року письменник полишив цей світ, зоставивши багато написаних книг і світлу пам’ять про себе.

Іван Савчин.

Leave a Reply

Your email address will not be published.