Дорогі освітяни, студенти, учні та батьки!
Від щирого серця вітаю Вас з початком нового навчального року, з чудовим святом – Днем знань! Для кожного з нас воно рідне, трепетне і дороге: батьки відправляють своїх дітей до школи, педагоги поспішають донести вихованцям знання і практичні вміння, усі решту згадуємо шкільні та студентські роки чи не як найкращий період з свого життя… Тому ми досі усі любимо Першовересень – він живе у наших шкільних альбомах, у нашій пам’яті. Кожен з нас завдячує шкільним рокам своїм становленням і наступним здобуткам. Мабуть, в цьому і є особливість дзвінкоголосого свята.
Для мене День знань – це чудові спогади, усміхнені та щасливі обличчя хлопчиків та дівчаток, зворушливі сльози на обличчях батьків, букети яскравих квітів. І хоча трішечки сумно, бо закінчилось літо, а разом з ним і канікули, але тільки постійне самовдосконалення робить людину людиною і по-справжньому наповнює наше життя.
Бажаю всім, хто сьогодні сяде за парти у шкільних класах і студентських аудиторіях, бути допитливими, наполегливими в отриманні нових знань. Вірю, що сьогоднішні учні – це гордість України, її сьогоднішнє і майбутнє. А вчителям та батькам хочу побажати мудрості та терпіння. Нехай високе покликання і життєва мудрість додає вам наснаги у вашій благородній місії навчати і виховувати нове покоління українців.
Окреме слово – до студентів. Ви – надія нашого суспільства, вас ніколи не повинні зламати будь-яка диктатура і залякування. Незважаючи на те, що сьогодні в Україні не все так добре, як хочеться, ми неодмінно побудуємо красиву, демократичну, сильну і щасливу державу. І будувати її будете ви – розумні та інтелектуальні. Знання – це ключ до безкрайнього світу. Знання – це сила, радість, і головна надія суспільства. І саме ваші знання та гарна освіта – це те, що необхідно для успіху нашої країни в світі!
Проте прикро, що у рік, коли держава святкує 1025-річний ювілей Хрещення України-Русі, християнська етика усувається з державних програм. Стає другорядним чи третьорядним предметом на вибір. А коли йдеться про якусь духовну складову, то її завжди намагаються замінити на культурологічні дисципліни. Державне шкільництво сьогодні не вповні розуміє, що людина – це поєднання не тільки тіла і розуму, а й духовного життя.
Сумно, але за всі роки незалежності, ніяка влада не дозволяла собі так цинічно переписувати історію України, знущатися над рідною мовою, ламаючи таким чином психологію дітей та насаджуючи стереотипи рабської поведінки. Тиск на працівників освіти в країні та примусово-добровільний їхній вступ у провладну партію не витримують ніякої критики. Педагоги не мають права боятися і ламатися, бо саме вони ростять паростки патріотизму, духовності та моральності у вихованців.
Зупинити руйнування України зможуть освічені, інтелектуальні, свідомі люди – сьогоднішні учні і студенти, які уже навчились обстоювати рідні націоналістичні погляди і не злякаються тиску антидержавної влади та захистять себе й свою країну.
То ж хай.першовересневі шкільні дзвоники у своїх переливах творять єдину симфонію відгомонілого дитинства, невпинного зростання та крилатого лету в доросліші, незвідані світи на благо рідної Вкраїни!
ОЛЕКСАНДР СТАДНИК, депутат Тернопільської обласної ради, голова постійної комісії з питань бюджету