Нас, малих, дуже дурили дорослі. Хіба ж можна було розказувати страшилку (вона і досі, через п’ятдесят літ, у мене в пам’яті), що влітку, після Іллі, не можна купатися? Бо той Ілля надзюрив у річку. Я довго думав над тим… Адже попереду ще майже весь серпень, а нам уже зась лізти у воду. Та й для чого він це зробив — як-не-як, а святий.
Свою атеїстичну нелюбов до Іллі я продовжував пристрасним спогляданням його тезки, єдиного на все село. Ілля Микитович був чоловіком мовчазним і замкнутим, і тому я його боявся. Та невдовзі мій страх розвіяв батько, який працював разом із ним на фермі. Якось він розповідав, що Ілля Микитович неговіркий від того, що п’ять років відсидів — за те, що вкрав у голодний 1947 рік трішки зерна у колгоспі. Там, на Далекому Сході, він навчився гарно шити кожухи та ловко в’язати риболовні сітки, а ще двічі перечитав Біблію.
Та ще перед тим, у першому класі, я дізнався, що Володимир Ульянов-Ленін по батькові теж Ілліч, і став скоса дивитися на жовтенятську зірочку на лацкані свого піджачка, де в центрі було його зображення — ще зовсім юного і кучерявого, схожого на дівчинку. Зняти ж зірочку я не міг, бо за нею пильно дивилася у школі вчителька. А ще вона нам розповідала, що це найчесніший у світі хлопчина, який, ставши дорослим, створив нашу країну Рад, де всім людям живеться щасливо і радісно. І ми їй вірили.
А якось влітку я ходив з мамою в сусіднє село Мохнатин до церкви (у нашому селі її розібрали ще у 30-ті роки), де вперше причащався. В церкві було багато ікон. Але коли я спитав у мами, де тут ікона Іллі, вона дуже здивувалася, щось говорила зі знайомими і потім сказала, що тут такої немає…
Я тоді ще не знав, що ходитиму сюди у старші класи і ми на уроках фізкультури будемо грати у футбол у тій церкві, а потім її розберуть і зроблять шкільну їдальню. Не знав і того, що в цьому Покровському храмі були іконостас із гербом Івана Мазепи та давній потир, що його змалював (правда, вже у Чернігові) Тарас Шевченко.
Щороку на Іллю іду в Іллінську церкву — одну з найстаріших, ще княжих часів, у Чернігові, і ставлю свічку цьому біблійному пророкові. Хай пробачить мої дитячі дивацтва.