Що об’єднує творців різних жанрів, різних епох, що дозволяє їм проникливо витлумачувати складні явища соціальної реальності й передбачати майбутній розвиток? Якщо відповісти коротко – їхній творчий пошук або влада уяви. Пропонована художня виставка об’єднала видатних митців Іспанії: Антоні Міро, Антоніо Ґадеса і Міґеля Ернандеса.
Основу експозиції складає серія літографій відомого каталонського художника Антоні Міро – «Вітер народу». Серія присвячена другові художника, легенді іспанського фламенко, видатному хореографу і танцюристу Антоніо Ґадесу. Двадцять чотири візуальні образи розкривають дух іспанського танцю, що його зумів донести світові геніальний Антоніо Ґадес завдяки, зокрема, й кінематографу (фільми Карлоса Саури «Криваве весілля», «Кармен», «Чаклунське кохання»). Двадцять чотири образи наче кадри стрічки про життя і творчість митця, який понад усе ставив етику танцю, сприймаючи його як головну і єдину мету праці, сповненої енергії вітру свободи, вітру народу.
Кожна з робіт серії «Вітер народу» має назву, що відповідає рядку однойменного вірша народного іспанського поета Міґеля Ернандеса, який помер у в’язниці франкіського режиму. Вірш оспівує надію, свободу й силу духу народу, що бореться за свої ідеали. Яке послання прагне донести художник? Навряд чи просто зв’язок між словами Міґеля Ернандеса і виразністю тіла танцюриста. Вочевидь, Міро намагається показати силу народу, боротьбу людей з відхиленнями суспільства. Обличчя Ґадеса покладене в основу низки робіт, що чітко ототожнюють танцюриста з героєм вірша Ернандеса. Остання робота відтворює один з останніх образів Антоніо Ґадеса, бранця світу, в розумінні бранця хвороби, що переслідувала його впродовж останніх років життя і кінець кінцем розлучила з другом Міро.
Серія «Вітер народу», що являє собою симбіоз різних мистецтв, маючи три інтерпретаційні вісі: поезію Міґеля Ернандеса, танець Антоніо Ґадеса і живопис Антоні Міро, порушує багато питань, що хвилюють сучасне суспільство. Зокрема, питання моральної уяви, яка символізує етичні поняття і погляди, культурні цінності та підходи, колективну пам’ять і забуття, маніпулювання свідомістю і фанатизм…
Про авторів:
АНТОНІ МІРО (нар. 1944 р.) – всесвітньо відомий сучасний каталонський митець, твори якого зберігаються в багатьох музеях і приватних колекціях. Живе в маєтку Мас Сопальмо поблизу м. Алькой. Першу персональну виставку організував у 1965р. Відтоді щороку має кілька персональних виставок у різних країнах світу. Засновник мистецьких угруповань Alcoiart (Іспанія, 1965-1972) і GrupoDenunzio («Викриття», Італія, 1972 р.). Автор живописних і графічних серій «Оголені» (1964), «Голод» (1966), «Божевільні» (1967), «В’єтнам» (1968), «Людина» (1970), «Чорна Америка» (1972), «Людина, що біжить» (1973), «Долар» (1973-1980), «Малювати малярство» (1980-1990), «Віваче» (1991-2001), «Без назви» (2001 -). У його доробку малюнки, плакати, ілюстрації, колажі, офорти, літографії, живопис, скульптура, металеві конструкції, кераміка. Член журі міжнародної бієнале «Імпреза-91» (Івано-Франківськ).
АНТОНІО ҐАДЕС (1936–2004) – (Антоніо Естеве Роденас) – видатний іспанський хореограф, майстер танцю фламенко, актор, вважається засновником сучасного іспанського балету. Батько Ґадеса воював під час Громадянської війни в Іспанії на боці республіканців проти Франко. В 15 років Антоніо став солістом трупи танцівників фламенко Пілар Лопес. У 1961 році створив власну трупу, з якою зробив багато постановок, зокрема, на твори Федерико Ґарсіа Лорки та Лопе де Веги. В 1978 році був призначений директором Національного балету Іспанії. Основою хореографії Антоніо Ґадеса стало полум’яне мистецтво фламенко – своєрідний виконавський стиль, що зародився на півдні Іспанії, і включав у себе танець, музикальний супровід і особливий спосіб співу. А. Ґадес знявся у багатьох кінострічках, які принесли йому світову славу.
Помер 20 липня 2004 року в Мадриді від раку.
МІҐЕЛЬ ЕРНАНДЕС (1910–1942) – відомий іспанський поет-самоук, сучасник Ґарсіа Лорки. Народився в родині дрібного фермера в містечку Оріуела (провінція Аліканте). Дебютував у двадцять років, коли опублікував свій перший вірш «Пастораль». Перша поетична збірка «Знавець місяця» побачила світ у 1933 році, друга – «Незгасимий промінь» – у 1936 році. Коли почалась Громадянська війна, Ернандес, як і більшість тогочасних письменників, став на сторону Республіки, брав участь у боях. Третя поетична збірка, написана в перші місяці війни, мала назву «Вітер народу» (1937). Після поразки Республіки був ув’язнений і засуджений до страти через розстріл, яку 1940 року змінили на тридцятирічне ув’язнення. Помер у в’язниці 28 березня 1942 року.
ОЛЕКСАНДР БУЦЕНКО (нар. 1954 р.) – автор ідеї виставки та організатор. Письменник, перекладач, мистецтвознавець, журналіст, директор Українського центру культурних досліджень, експерт Ради Європи з питань культурної політики, член Європейського парламенту культури. Автор поетичних збірок, мистецтвознавчих монографій, публіцистичних статей, іспансько-українського словника, перекладів романів, оповідань, віршів, філософських та історичних праць з англійської, іспанської та шведської. Член Спілки письменників України, Спілки журналістів України. Ініціатор та організатор багатьох міжнародних проектів і програм, куратор мистецьких виставок.