Фронтове зведення: “Передові агропромислові загони, ціною небаченого героїзму, покінчили із амброзією на сході України і перейшли у рішучий наступ на борщівник Сосновського у Чортківському районі Тернопільської області. Доблесна районна державна адміністрація своїм дорученням визначила окремі заходи цієї вирішальної операції”.
Ось так… А як інакше? Коли агрономічна служба подає цю “надзвичайно важливу” інформацію у дусі фронтового зведення – набором лексичних зворотів, як то: “боротьба”, “небезпека”, “суцільна дія”. Як інакше, коли у державній установі є таке управління, то воно мусить з чимось боротися? У кожного свій фронт. Пригадуєте за Булгаковим, як очманілий від революції Шаріков відловлював котів?
Тут нічого не вдієш, бо у тієї революції насправді немає кінця.
А тому я бігло зауважу, що борщівник – лікарська рослина, молоде листя цього “ворога” придатне для їди. Він не більш небезпечний, аніж кропива чи пасльонові (тютюн, картопля).
Насправді, історія із бур’янами – лише зачіпка для цілої теми. Теми вартісної і широкої, та такої широкої, перепрошую, що мусите вилізти із власної “бочки Діогена” і подивитися на світ інакше, аніж досі.
Отож, на межі тисячоліть Україна остаточно викорінила культуру маку та коноплі. Я акцентую на слові “культура” бо маю на увазі цілий пласт тих споконвічних знань та звичаїв що пов’язані із маком, зокрема. Мовознавці виводять етимологію цієї рослини із Ханаану (Палестини), я думаю – її сіяли ще трипільці, бо мак згадується у гаївках – посланнях із глибин допотопної цивілізації. Такі як я і старші люди пам’ятають маково-конопляні лани, пам’ятають аромат і смак олії із них, знають їх цілющі властивості. Від тих часів залишилися розлогі прізвища Маковіїв, Макотерських, Макогонів. Навіть не знаю іншого злаку, який би так вписався у нашу етнографію, який для українця має не лише утилітарне, а й сакральне значення; як писанка, чи калина. Втрата, бодай одного елемента, цієї цілісної світоглядної системи, призводить до ментального збочення. Чи задумувався читач над тим, чому культивуючи мак впродовж тисячоліть, ми не ставали наркоманами?
Чи запитував себе, чому та Європа, з якої прийшла до нас мода на кайф, продовжує сіяти, а місцями і вільно вживати рослинну наркоту?
Чому, десь у світі вилучають тонни героїну, а у нас пафосно звітують про мізерні грами макової соломки? Чому, незважаючи на “залізну завісу”, та зараза таки проникла у застійний союз і опанувала у першу чергу спорт та шоу-бізнес?
Я відповім. Нехай моя відповідь здивує тих, хто сам не спроможний аналізувати, бо живе чужим розумом; нехай обурить тих, хто сліпо вірить офіційній пропаганді. …Існує потужна транснаціональна індустрія, в основі якої – виробництво та збут наркотиків. Олімпіада-80 стала пробним каменем для освоєння нового ринку збуту наркотиків. Оскільки синтетичні, сильнодіючі засоби прибутковіші, аніж рослинні аналоги, то виникла нагальна потреба витіснити їх із цього вигідного ринку. Під виглядом державницької політики, було запущено в дію організаційно-правовий маховик, який за інерцією продовжує обертатися понині. Він буде рухатися доти, доки при владі перебуватимуть високопосадовці-дольовики наркомафії.
При цьому, правоохоронні органи та ЗМІ лише виконавці чужої волі.
Ця воля чужа, тому що нав’язана нам із зовні обманом та силою; тому що, так звана, боротьба з наркоманією є не що інше, як регулювання ринку, підміною дешевих та слабких препаратів засобами сильної та тривалої, а то й фатальної дії.
Але то ще пів біди. Біда, як я вже казав, у тому, що глобальний наркобізнес проник у сферу духу нації, посягнув на її ментальність. Він вирвав з коренем “маків цвіт”- сакральний елемент нашої народної культури.
Ярослав Свистун.