Ось уже й кінець року… ми з Божою поміччю увійшли в такий важливий і радісний час зимових свят, серед яких і Різдво – тріумф Доброї вісті, чи не найвеличніше з-поміж християнських свят. Зігріваючи наші серця вірою та любов’ю, такі періоди щороку надихають на добрі вчинки.
Ми, українці, здавен і донині пронесли добру християнську традицію допомагати одне одному, підтримувати матеріально і духовно своїх ближніх, нести до них слово єднання і любові. У нинішній нелегкий час сам Христос дав нам силу розуму, що дає нам можливість по-особливому оцінити власні вчинки та замислитися над змістом життя. Збігає день за днем іще один рік – звитяжний і складний, сповнений горя утрат та здобутків людської гідності, людяності, безкорисливості. Однак, маємо навколо чимало прикладів – щоденних чи тривких, дрібних чи серйозних – проявів агресії, нетерпимості. З різних недобрих причин люди свідомо нехтують поняттями загальнолюдських цінностей та християнської моралі. Чи замислюємося ми, завдаючи образи, зла, вдаючись до агресії відносно оточуючих, що шкодимо, насамперед, собі? Що вбиваємо і свій цвях зла у багатостраждальне тіло нашої країни, сьогодення, майбутніх поколінь? І дуже не хотілося б, щоб ми, християни, українці, безпідставно ворогували. Ми – єдиний народ, який нині просто зобов’язаний бути неподільним та монолітним. Віра завжди допомагала людині, суспільству у найскладніші періоди: допомагала не забувати про людяність, пам’ятати про Господні заповіді і тим самим не переступати заборонених рамок. Нині, у цьому нелегкому становищі дають знати про себе давні суперечки на релігійному ґрунті в окремих місцевостях, в тому числі і нашого району. Не хотілося б, щоб на наших теренах ставалися такі прикрі випадки. Тим
паче, щоб їхньою причиною ставали ті, від кого залежить моральне обличчя парафії, мудрість і виваженість, злагода між вірянами. Нерідко розбрат сіють міжконфесійні розбіжності, або конфронтація відносно культових споруд – це ж усе на нашій, Богом даній землі, чого ще бажати ?! Єдиний шлях у ці складні часи – єднатися у християнській родині, що прагне миру, єдності, людяності. Невгасимий вогонь віри, що народжується у людських серцях разом із Дитям Божим кожного Різдва, додає нам великих духовних сил і наснаги творити добро. А свята молитва очищає наші серця, гуртує нас не лише за святковим столом, а й духовно…
Павло Костецький