«Вірою ми розуміємо, що віки Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталося видиме» (Послання апостола Павла до євреїв 11:3).

Думки не покидають мене ні вдень, ні вночі – вони ж бо живі і розумні істоти. Ці ІСТОТИ – це згусток енергії СЛОВА рідної мови, дарованої нам Усевишнім. Чи віримо ми в силу СЛОВА?.. «Не можна здогадатися, як функціонує СЛОВО. Про це можна дізнатися, лише побачивши його застосування» (Л. Вітґенштайн, «Філософські дослідження»). «Слово – принципово розумне та ідейне, тоді як образ і картина принципово споглядальні, зорові» (Оксана Забужко, «Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу»)… Якщо слово – розумне та ідейне, то «Сказати людині: “Я кохаю тебе” – це те саме, що сказати: “Ти будеш жити вічно, ти ніколи не помреш”» (Габрієль Марсель). Відомий німецько-американський психолог та філософ Еріх Фромм, визнаний мислитель та гуманіст, в основі наукової зацікавленості якого була людина, у своїй книжці «Мистецтво любові» вважав, що загадку кохання можна осмислити в контексті навіть однієї фрази: «Якщо б кохання було тільки почуттям, то не було б підстави обіцяти кохати одне одного вічно».

Фрагмент роздумів про новелу Любомира Сеника «Трамонтана» (https://zolotapektoral.te.ua/незбагненна-така-незбагнеж/).

«Віддаючи пестощі і приймаючи ласку, дівчина мовчала. Але нутро її благало німим криком: “Любий, скажи одне-однісіньке СЛОВО: ти любиш мене і ніколи-ніколи не одійдеш від мене?… Не кидай мене в безодню сумніву, мій любий”… Дівчина прагнула СЛОВА. Ласки і СЛОВА… Олесь мовчав. Щедрий у пестощах, скупий на СЛОВО, він ніби забув людську мову».

Марія відчула серцем, що Олесь не подарує її мить вічності, а вона не могла з НЕЮ розминутися. Очевидно, що Марія хотіла почути: Я КОХАЮ ТЕБЕ, ТИ МОЯ ВІЧНІСТЬ. Кохання першим і останнім не буває – воно єдине і вічне…

Трамонтана – назва холодного північного та північно-східного вітру в Італії (Рибалки в море не виходять… Купатися не можна).

«– Це не страшно. Віддайся хвилі – і ти переможеш!..

Коли нарешті Лесь побачив її на поверхні хвилі, він раптово кинувся до неї… Навіщо вона ЦЕ зробила? Навіщо?!». Чому Марія ЦЕ зробила?

Устрій світу – це устрій мови. Хоча мені здається, що в цьому устрої ми ще несповна усвідомили ДІЮ СЛОВА. Мова – це насамперед діяльність, адже СЛОВО передає думку. Пам’ятаймо, що «В мовчанні володіємо словами, / Та сказані вже володіють нами» (Сааді, «Бустан»). Сказані слова «володіють нами» – будьмо правдомовцями, пильнуймо своїх слів, діймо у відповідності зі сказаним словом, оберігаймо рідну мову, бо «Арістотель вважав, що думка і мова відповідають одна одній, тобто, що зі структури мови можна дійти висновку щодо структури дійсності» (Марія Фюрст, Юрген Тринкс, «Філософія»).

Сила енергії думки й пам’яті – у слові рідної мови, бо тільки воно здатне оживити і думку, і пам’ять; слово без думки мертве, як і думка без слова; тільки в єдності, в парі вони здатні покликати до життя наш мозок до дії, якщо ще й підключать до цього серце («Бог непарному радий рахунку» [Вергілій, «Буколіки», VIII,75]). Тобто тут мусить бути присутня форма (серце), яка об’єднує слово і думку, творячи цілісність, яка допомагає людині позбутися стереотипів (стереотип – метафора, щодо мислення, що прийшло з друкарської справи. Усталене ставлення до події):

Якби ти знав! Та се знання предавнє

Відчути треба, серцем зрозуміть.

Що темне для ума, для серця ясне й явне…

І іншим би тобі вказався світ.

Іван Франко, «Якби ти знав, як много важить слово…»

Щаслива людина, яка володіє мистецтвом застосування слова, здатна почути його, розмислює над його таїною, бо ще Олександр Потебня стверджував, що визначальну роль у мисленні відіграє слово, мова – ословленого світу таїна. Світ – Боже твориво, і ми мусимо його ОСЛОВИТИ: «“Кожне мистецтво – наслідування природи” – дійшли  висновку античні» (Андрій Содомора, «Наодинці зі словом»). Як тут не згадати книжку відомого львівського науковця Євгена Нахліка «“І мертвим, і живим, і ненарожденним”, і самому собі» (Шевченкове ословлення минулого, сучасного й майбутнього та власної екзистенції / НАН України. Інститут Івана Франка. – Львів, 2014. – 471 с.).

Нема того, що всемогучим словом

Усе з нічого вивів! Наче тінь…

    Іван Франко, «EX NIHILO»

Читаймо перший розділ Книги Буття: «І сказав Бог: “Хай станеться…! І сталося…”» (Книга Буття 1:3, 1:6, 1:9, 1:11, 1:14, 1:20, 1:24, 1:26, 1:29). Девʼять разів сказав Бог! Кому сказав?

Вкотре хочеться наголосити, що нашу національну ідею я означив би так: працювати вдень і вночі, щоб рідна мова звучала в щоденному ужитку в усіх закутках України, щоб ословлене житття кожної людини сприяло плеканню інтелекту, духовності у процесі осягнення форми (лат. – краси) життя з Творцем усього сущого, бо ж людина нарожденна для того, щоб бути Людиною:

Смій керуватись розумом своїм!

Sapere aude! – мовою Горація.

Якби ж то став на закликові тім

не хтось один, якби ж то – ціла нація!

Андрій Содомора, «Пригорща хвилин»

Яким розумом керується людство? «Закон і справедливість – дві речі, які Бог з’єднав, а людина роз’єднала» (Чарльз Калеб Колтон).

В Нагірній проповіді Ісус Христос повторив двічі слова ТАК-ТАК, НІ-НІ (Переклад Івана Огієнка): «Ваше слово хай буде: “так-так”, “ні-ні”. А що більше над це, то те від лукавого»; (Переклад Рафаїла Турконяка: «Хай же буде ваше слово “так” – так, “ні” – ні; а що більше цього, те від лукавого») (Євангеліє від Матвія 5:37). Що Він хотів цим сказати? Чи розуміємо ми глибинний зміст цієї настанови? РОЗДУМУЙМО… Памʼятаймо: «Ґедель показав, що істина є сильнішою за можливість доказу, тобто не все, що є істинним, можна довести» (Марія Фюрст, Юрґен Тринкс, «Філософія»). Я ж думаю,  що рідне слово, українською мовою, воно ж бо розумне та ідейне, мусить зорити правдою, щоб будити народ зі сну небутття: «В кого розум розбере правду від неправди, той мусить не лише признати, але й покоритись правді» (Іван Пулюй)

Богдан ДЯЧИШИН, м. Львів