«Дорогим і незабутнім батькам нашим, дружині Ніні Семенівні, родичам, колегам і друзям з любов’ю присвячую», – це перше, про що заговорив до нас, читачів, автор зі щойно народженого, свіжовидрукуваного відпочинково-пізнавального, автобіографічного видання «Хай в долі будуть щастя і краса».

Автор – володар звання «Заслужений журналіст України», знаний краєзнавець, публіцист, редактор, громадський діяч, автор низки книг про історію рідного краю, почесний громадянин рідного села Вашківці, що на Сокирянщині, лауреат Чернівецької обласної краєзнавчої премії імені Олекси Романця Олександр Дмитрович Чорний, який побачив сигнальний екземпляр останньої прижиттєвої своєї книги, але вже не зміг узяти до рук за кілька днів до Вічності…

При цю книгу, що вийшла друком у Чернівцях, ПП «АНТ», я почула уперше у день прощання з колегою по Національній спілці журналістів, до якої мене прийняли у 2008 р., коли очільником районної організації і був О. Д. Чорний (помер знаний земляк 19 травня 2024).

А вже на поминальному обід до 40-ковин світлої його пам’яті із особливим трепетом взяла до рук подарований мені донькою Людмилою екземпляр.

Мерехтіла прощально свіча перед портретом Олександра Дмитровича, а рідні, друзі, колеги, сусіди щемно згадували про дорогу людину, поважного земляка, людяного сусіда і невтомного творця і збирача історії рідного краю.

На той момент я вже прожила душею перший дотик до цієї книги, лише дещо побачивши і прочитавши у дописах дочки та районної бібліотеки: побажання Олександра Чорного, яке він так душевно і так помітно прощально залишив для читачів у назві своєї останньої книги, глибоко запало мені в душу. А згодом почало відлунювати віршованими рядками з повтором саме цих слів. Коли ж дорогою до Сокирян прочитала у дописі Людмили Олександрівни неймовірно хвилюючий допис про те, що на 40-ий день над могилою тата несподівано тужливо закружляли журавлі, крізь сльози завершила присвяту…

До 40-овин світлої пам’яті Олександра Чорного

Хай в долі будуть щастя і краса!

Тремтить неперегорнута сторінка,

Хвилюється трояндова краса

І краплями вистукує так дзвінко:

– Хай в долі будуть щастя і краса!

У барвах писанкових оживає,

Світлинами крізь миті воскреса

І книгами щоразу обіймає:

– Хай в долі будуть щастя і краса!

А пам’ять все мережить сторінками,

Бринить із болем ранками роса…

Не раз іще звучатиме між нами:

– Хай в долі будуть щастя і краса!

Несказане на відстані прощання

На квітах ще востаннє зависа,

Із Вічності звучить вже побажання:

– Хай в долі будуть щастя і краса!

Аж раптом журавлі журливим колом,

Востаннє в парі сонячна яса

Й Душі таке печальне тихе соло…

«Хай в долі будуть щастя і краса!»

25, 27.06.2024

…Гортала, зітхаючи, сторінку за сторінкою і таки не йняла віри, що Олександр Дмитрович Чорний презентує ость так своє дітище, на превеликий жаль, уже поглядом з Вічності…, ледь помітно усміхаючись з однієї світлини, зболено вдивлячись у світ з іншої.

«Життя – це мить, пролетить – не помітиш! – поділився в анотації до видання автор. – Отож тут подано тільки деякі життєві епізоди і творчі моменти, які вдалося зафіксувати, завдяки збереженим у домашній теці моїх авторських фото, а також світлин і спогадів родичів, колег і друзів». А далі звернувся до усіх, а надто – до нащадків: «…кожному треба шукати себе з молодих літ. Розвивайте творчість, її можна набути, якщо обрати улюблену професію і бути наполегливим, спостережливим, зайнятим і небайдужим до прекрасного і навколишності».

Замість передмови О. Д. Чорний наголосив, що фото – то «неповторні миті людського життя», а «зупинена мить – це … частинка нашої минувшини, що складає калейдоскоп життя».

Більш детально познайомив читачів у передмові із творчим спадком Олександра Чорного колишній голова обласної організації НСЖУ, Заслужений журналіст України Юрій Терон. Про Почесного громадянина рідного села Вашківці та його творчий ужинок розповів «з повагою і любов’ю» земляк і колега, журналіст, краєзнавець, член НСЖУ Юхим Гусар». Про колишнього редактора «Вижницьких обріїв» ще з нагоди поважного 70-ліття О. Чорного «з повагою та за дорученням колективу ветеранів-журналістів» – голова районної організації НСЖУ Алла Чечул.

Редактором цього видання, що розкошуватиме відтепер на відстані душі автора для нас усіх на 97 сторінках, стала сестра Олександра Чорного Зіновія Голяк.

Перший смак газетярства, «Дністрові зорі», «Педагогічна думка», археологія, історія спорудження Дністровської ГЕС, писанки, Сокирянська друкарня й історичний музей, численні колекції, родинні події і щирі зустрічі, журналістські мандри, на «ЯВІ-250» зокрема, нагороди, родинні відомості за архівними даними і обов’язково квіти, особливо троянди – десятки світлин, у яких – незабутній трепет і смак життя…, довжиною майже 73 роки. Майже, бо його липень осиротіло заглядатиме тепер на надгробну табличку, а вітри в унісон з небесами шумітимуть голосом його душі: «Хай в долі будуть щастя і краса!»

Світлій пам’яті Олександра Дмитровича Чорного – Інна ГОНЧАР, член НСЖУ та НСПУ, м. Новодністровськ

2024

Leave a Reply

Your email address will not be published.