Збірка віршів та верлібрів «На дні спогадів» – друга книга кропивничанина Костянтина Ватульова. Це глибоке занурення у внутрішній світ поета, сповнений емоційної щирості та філософських роздумів. Творчість автора демонструє його вміння поєднувати особисті переживання з актуальними темами сучасності, вічні цінності з швидкоплинністю життя. Увага Костянтина до деталей, здатність помічати важливі моменти й аналізувати зв’язки робить кожен твір маленькою цікавою історією, насиченою яскравістю образів і нестандартним баченням світу.
Костянтин Ватульов працював авіадиспетчером в аеропортах Криму та Одеси, любить подорожувати, побував у 20 країнах. Можливо, саме це й сформувало його відчуття спостерігача: він звик бачити світ у масштабах, стежити за рухом, враховувати найменші дрібниці, відчувати і попереджувати небезпеку, що згодом знайшло відображення у його поезії — дбайливій до людських доль і знакових моментів. А ще – привита мамою у дитинстві любов до квітів та їх вирощування. Погодьтеся, сам процес проходження усіх етапів життя від зародження до згасання – це цілий Всесвіт у його циклічності розвитку. Наразі Костянтин навчається у ЦДУ імені В.Винниченка на факультеті психології – тож його дар бачити приховане, формулювати невисловлене й перетворювати те, що травмує, на точку зростання незабаром вийде на новий рівень.
«На дні спогадів» – це книга для тих, хто цінує поезію як спосіб відверто говорити з самим собою та світом. Автор створив літературний простір, де кожен читач може знайти відгук, власні почуття, роздуми та спогади.
Збірка складається з п’яти розділів. Кожен з них має свою особливу силу. «Вогонь у серці тліє» – це громадянська лірика. Тут – про воєнне сьогодення, наших захисників, життя без прикрас. Поет малює реалії війни, показуючи відвагу солдатів і біль втрат. Його слово влучне, гостре, образне, буквально оживляє сцени окопного життя, поєднуючи трагізм і повагу до героїв.
Відважні солдати під оком ворожим
Тримали окопи, що ширились вздовж.
Сміялася вічність та ставила проби
Шрапнеллю на тілі, зливаючи кров.
Нетлінний іхор розтікався по венах,
Створивши навічно стіну забуття.
Тому до останнього вірили вперто:
В окопах до них сам Господь побував.
Розділ «Її обіймів ніжний спогад» переносить читача у світ, де панують тиха ностальгія та особиста рефлексія, нагадуючи про цінність миттєвостей і пам’яті. У цих віршах є місце печалі й радощам, виразним символам, що малює уява, безнадійності й оптимізму:
Я умію мовчати, та тільки не хочу мовчати сьогодні
І скажу, що твориться у самих закритих куточках душі.
Ось ці дні, що накрили країну дощами, тяжкі та холодні,
Вже колись розпогодяться. Зникнуть навіки моменти рвучкі.
«Супроти ночі – почуття». Так – у всіх. Але не усі вміють гарно оформити думки словами. Костянтину Ватульову це вдається. Його відверта розмова про головне – проста й безпосередня, а тому зрозуміла й близька кожному.
Про спасіння благати не пробував
І святошу зовсім не вдавав,
Бо не вмію у липових роздумах
Додавати насичених барв.
Назва розділу «Рідні – (не)сумісні» говорить сама за себе: він – про стосунки, які не завжди бувають легкими і завершуються хепі-ендом. Та усі вони – невипадкові і лишають по собі досвід, спогади, часом – шрами на серці, але без них життя неможливе:
Немов у Шекспіра, питання стоять надто гостро.
Чи бути? Забути про все, що на світі буває?
Цей вибір зробити для мене доволі непросто.
Гадаю про те, що ця доля мене зачекає.
Знайшлося у збірці місце й розмірковуванням про віру й призначення людини – у розділі «Під тінню дум, що оповили серце»:
Хоч не дає достатню спокою безглуздий, часом, страх,
Що знов і знов мене, на жаль, пригнічує повсюди,
Я виплеснув усе у вірш, що у собі носив-тримав,
І опустив спустошено донизу крила-руки.
У своїх творах Костянтин Ватульов постає як мислитель. Його вміння бачити світ у всіх його гранях перегукується з поетичною чутливістю. Верлібри та вільні форми створюють відчуття живого потоку думок. Особистий досвід автора органічно перетікає у кожен вірш, роблячи поезію живою та багатогранною.
Книга вирізняється своєю естетичною насиченістю: образи, навіяні картинами Босха чи Клімта, контрастують із суворими реаліями війни, підкреслюючи красу життя навіть у його болючих проявах. У віршованих рядках є місце й особистим захопленням автора літературою: від детективів Несбьо та містики Бегбедера до невигаданого пригодницького «Шантарам» Роберта Грегорі Девіса, які формують його сприйняття людських історій і характерів. Фінальний акорд збірки звучить музикою — піснею Стінга Shape Of My Heart, що надає поезії додаткової мелодійної глибини та емоційної завершеності.
Ллється повільно з динаміків Shape Of My Heart незрівнянного Cтінга
Голосом ніжним. Слова вимовляє: до дивної музики здібна.
Бачить усе в задзеркаллі, а спокій не має натура бунтарська.
Мислить Ельфиня: «Чи хтось в цьому світі різнить, де реальність, де
казка?»
Отже, «На дні спогадів» — це подорож крізь пам’ять, біль і надію, сповнена щирості та глибоких людських переживань. Вона створює відчуття особистого співпереживання та потребу заглибитися у себе та знайти відповіді на найважливіші запитання.
На вірші Костянтина Ватульова написані пісні. У них відлунює потреба у внутрішній свободі й віра у те, що зрештою все буде добре. Після холодів настане тепло. І будуть нові подорожі, зустрічі, знайомства. І щирі розмови за чашкою зеленого чаю. Адже щастя – у простоті й дрібницях.
Олена Карпачова – членкиня Національної спілки журналістів України
Leave a Reply