Тадей КАРАБОВИЧ — Вірші (авторові сьогодні виповнилось 65!)

Редакція журналу “Золота ПЕКТОРАЛЬ” вітає відомого Поета з ювілеєм! Бажаємо йому здоров’я, снаги, мирного неба, Божого благословення і поміщає на своїх сторінках добірку його нових віршів!

Я  НЕДАВНО  ТАМ  БУВ…

Холмщина серед ночі

Віко домовини

що стояло навпроти перелазу

січе дощ

дорогу

що вела попід тином

кроки і прощавання

не бійся прийдешнього

ані ластівки

ані вітру

січе дощ розети Нотр-Дам

неначе вишивані

рушники

скрині січе

і турнікети

окопи і трупи

серед ранньої весни

–

Холмщина

Я забув

що наближається вічність

що вени якими ринула повінь

зміліли

і серце

що билося птахою

затихло

як повернутися до тебе

мій вирію

коли всюди мовчання

і хмари

16. 02. 2024

* * *

Я до тебе прийшов

хотів видумати ім’я

для тебе

сказати слова незрозумілі

яких немає у книзі вічності

між рядками першого кохання

і мрії

мовою білих квітів

чемерника

що проривається

крізь засохлий сніг

до тебе

чи пам’ятаєш про ще досі

я для тебе

як чорний кіт пробіг

дорогу

зовсім безсонної ночі

яку ніхто не згадує

у книзі вічності

17. 02. 2024

–

Початок

Не існує

слово

якого я шукав

посеред сирої землі

і вічності

жага бути

в зачатті

нагадує

ключ

майбутнього

тінь

нахиляється

і бере мене за руку

як вчора

як позавчора

як багато років тому

подібна

до гойдалки

підвішеної до стелі

02. 04. 2024

–

Знову дощ

Знову січе дощ

закривавлені носилки

окопи

обличчя

нерукотворні

укріплення

подібні до козацьких редут

пелюстки айви

яка цвіте під обстрілом

і застеляє пелюстками

землю

хвилі річки

покаліченої

ворожими ракетами

втім непереможної

і вічної

–

Коси нічного дощу

Коси нічного дощу

говорили

про прихід весни

до мене

про човен

що стоїть на березі

засипаний терпкими

пелюстками айви

щоб легше було покинути

цей берег

над річкою

без назви

щоб складніше було написати

прощальний лист

в якому

слова загубилися

серед терпких пелюстків

айви

03. 04. 2024

–

Лист

Лист мережений вчора

летять

на крилах

моїх запізнених журавлів

над долиною

яка починає зеленіти

після зими

понад моїми мріями

і першими словами

про кохання

над Вселенною

ти вибігаєш до мене на зустріч

і твій сміх я чую

досі

у серці

–

Знову

Знову хочу пригадати

тільки мою вулицю

у моєму місті

знову хочу дивитися

як над містом

летить тільки мій

вирійний ключ

журавлів

якого відпускає весна

на волю з десниці

словами першими

і вічними

яких не зрозуміти

бо вони

існуватимуть довше від мене

навіть довше від міста з моєю вулицею

якою я іду

–

Я недавно там був

Я недавно там був

над плесом цього озера

я там шукав

себе

у дзеркалі

я стояв

ще вчора

і розмовляв з водою

мене бачили вільшини і трави

коли я заглядав

у плесо

мене бачила вивільга

що сиділа

в гілках

втім я зрозумів

що мене не пам’ятає

плесо води

дерева і трави

та вивільга

  Тадей Карабович

–

Тадей КАРАБОВИЧ нар. 6 квітня 1959 року в Савині на Холмщині (Польща). Український поет з Холмщини, перекладач, літературознавець, літературний критик. Член Спілки польських літераторів в Любліні та Національної Спілки письменників України. Головний редактор щорічника «Український літературний провулок».

Дебютував у 1980 р., друкувався у «Нашому слові» (з 1982 р.), в «Українських календарях» та «Українських Альманахах» (видання УСКТ, згодом ОУП). Видав збірки віршів: «Zapatrzenia» (1985, польською мовою), українською: «Вологість землі» (1986), «Біля вогню» (1990), «Кличу тебе як ластівку » (1991), «Атлантида» (1989, 1993), «В пустелі небо чорне» (1995), «Що стою за стіною споминів» (1997), «Два листи до ночі» (1999), «Вибрані поезії» (2001), «Довга розлука» (2005),  «Уже вечір. Вибрані поезії» (2014), «Лугини» (Львів, 2019).

В перекладах поета Яна Леоньчука на польську мову: «Powrót» (1998), «Już dzień się nachylił do czterech krańców świata» (2004, двомовна) та «Długa rozłąka» (2006).

Перекладав українську поезію, яку видав антологію «Po tamtej stronie deszczu. Poezja ukraińska» (1998). Також видав книжки про українську культуру та церкву: «Dziedzictwo kultury ukraińskiej» (2001), «Tożsamość cerkwi ukraińskiej» (2004) i монографії «Portret ze skrzydłem archanioła. O poezji Ihora Kałyncia» (2003). Захистив докторську дисертацію (2018)  в КНУ ім.Т. Шевченка, науковий консультант доктор філ. наук проф. Олександр Григорович Астаф’єв, за монографією «Міфопоетика Нью-Йоркської групи» (Київ, 2017).

Переможець І поетичної словоспонуки Володимира Тимчука «…Хіба не фантастично?» (11.01.2020). Живе в Любліні (Польща).