Тривожні своїми вражаючими споминами лютневі дні стискали наші серця невидимими, але до болю відчутними лещатами, обертаючись кривавим коловоротом хроніr, подій і втрат, що охопили неньку-Україну два роки тому. І в цьому всьому страшенно важко тільки уявити, як вдавалося переживати, сприймати й усвідомлювати кардинальні зміни в державі тим сивочолим захисникам, котрі виборювали мир Батьківщині у Другій світовій війні пліч-о-пліч із братами-росіянами, ділячи з ними останні крихти хліба, аби вижити…
Ось у такому вирі подій і пам’ятних дат зустрів цьогоріч, 19 лютого, своє грандіозне 99-річчя наш земляк – підполковник у відставці, володар 11 бойових нагород та Ордена Богдана Хмельницького ІІІ ст., який отримав уже в незалежній Україні, Федір Харлампійович Моргуненко. І в той момент, коли із самого ранку в ефірі Новодністровського радіо звучали поздоровлення імениннику від усієї громади, він наспівував своїй любій половинці, жінці усього свого довгого, на щастя, життя – Любові Марківні незвичайні й, водночас, промовисті рядки з відомої пісні: «И разлучит нас только сырая земля». Диво-дивне, вони ж разом у парі з 1944 року! Офіційно їхній шлюб був зареєстровано у 1946. Оце направду, перефразовуючи знамениту клятву: «70 літ – і в горі, і в радості!». Ось воно, благодатне або ще вдячне весілля – поряд в реальному житті!
Увесь день поважний ветеран отримував вітання від знайомих і друзів родини, від Спілки ветеранів на чолі з Василем Івановичем Сплавником, а пообідньої пори до оселі завітала невеличка делегація із поздоровленнями від влади міста, колективів УПСЗН, ТРК «На своїй хвилі», філії «Дирекція з будівництва Дністровської ГАЕС», міського музею та Територіального центру в особі посланців «Співочих бабусь». Розхвильовано приймав Федір Харлампійович сердечні слова зворушливої гордості та низькоуклінної вдячності за величний приклад служіння рідній землі і подружньої вірності від заступника міського голови Анатолія Івановича Білоткача, директора музею та давньої подруги родини Галини Олександрівни Разгонюк, спеціалістів УПСЗН Зінаїди Куртиш та Неллі Петряшиної, кореспондента газети та радіо Вадима Ревуцького, фахівця Дністровської ГАЕС Інни Гончар та культпрацівника Терцентру Валентини Федишиної. І хоча слухати поважному імениннику уже давно доводиться за допомогою слухового апарату, ветеран радо упізнав свою землячку по малій Батьківщині, а відтак – і місту енергетиків Людмилу Андріївну Пащенко, а також із приємністю пригадав Валентину Іванівну, котра тривалий час керувала знаменитим свого часу у нашому місті хором ветеранів, у якому співали разом із любою Любушкою. Саме «Співучі бабусі» подарували несподівано приємний і до трепету зворушливий пісенний сюрприз, і не тільки імениннику: у супроводі баяну вони виконали три улюблених пісні подружжя Моргуненків – «Эх, путь дорожка фронтовая», «Случайность» та «Смуглянка». «А помирать нам рановато, есть у нас еще дома дела» – ці рядки Любов Марківна підспівувала із особливими емоціями, щоразу зауважуючи чоловікові вказівним пальцем. А вже із помітним жіночим якимсь кокетством підтримувала уривок іншої пісні: «Пpедставить стpашно мне тепеpь, Что я не ту откpыл бы двеpь, Дpугой бы улицей пpошел, Тебя не встpетил не нашел».
Тим часом велика прозора сльоза у куточку ока Федора Харлампійовича промовисто відблискувала щирою вдячністю за увагу і пам’ять, вдячністю, величиною у 99 літ! І незважаючи на ці незбагненних дві дев’ятки, іменинник із гордістю розповів, що за їхніми з Любов’ю Марківною плечима були будови Черкейської, Воткінської та Камської гідростанцій, а вже на довгих 40 літ вони стали невід’ємною і яскравою частиною Новодністровської історії, і трудова діяльність найстаршого нині мешканця нашого міста завершилася свого часу на посаді заступника начальника будови із загальних питань.
У міцному потиску рук та щирих обіймах повертались ми до своїх робочих справ зі щирою домовленістю з іменинником відсвяткувати усією громадою його 100-літній ювілей!
Інна ГОНЧАР
Фото Вадима Ревуцького
