Мотив життя, що від Буття, – вдосконалення; мотив творчості, що від Творця, – дарування здобутого на шляху вдосконалення…
1 довирійника. То птах, якого преміювали золотою кліткою…
6 довирійника. Певно, смерть уже позаду не в того, хто в сорочці народився, а радше той її «поправ», хто й останню сорочку віддав…
В ідеалі добрі книжки не купувати б, а просто брати з полиць, щоб користуватися ними як поводатарями у справжність-важливість-духовність; щось подібне маємо з повітрям, криничною водою, дорогою…
7 довирійника. Перекладаючи речі поетичні, важливіше володіти мовою поезії, ніж власне мовою оригіналу; так само – й рідною мовою, бо поклади поетичності – насамперед у ній…
8 довирійника. «Мистецтво для мистецтва» і «мистецтво в маси» – дві об᾿єктивні крайності, два береги, без яких неможливий мистецький потік; прихильники першої крайності забезпечують його внутрішню сутність, прихильники другої – просторово-часову доцільність. Вони назавше. Протест викликає не існування цих «берегів», а їх розведення…
Мистецький реалізм, з його прагненням замінити дійсність, – підлаштований, постановний, через що й неминуче агресивний, натуралізм…
Здорове мистецтво для людини чисто світської – чи не єдина стежина до Світла…
З вірою тільки в себе, що їй так симпатизуємо, яку не раз підносимо, якою, врешті, намагаємося керуватись, можна далеко зайти і назад не вернутися…
Хтось пропонує називати нинішню московсько-українську війну не світовою, а глобальною; однак війна глобальна – це передовсім війна з глобалізмом, що здатен поглинати неповторну особистість людини і національну особливість спільноти; глобальні війни (їх може бути чимало) – війни за вдосконалення цивілізації, війни на тоншому – культурному і технологічному – рівні, тож безкровні; вони ще попереду…
9 довирійника. Справжня поезія надихає, як і природа, бо обидві плекають таємницю…
10 довирійника. Яскравий лідер не повинен затьмарювати просто світлу спільнотну справу…
12 довирійника. Вихор емоцій залюбки розносить опале листя фактів…
Хтось, підупадаючи на силі, усе життя дошукується доказів чудес; хтось живе між доказами як чудесами, черпаючи з них снагу…
13 довирійника.Справді, більшість скульптур відомого швейцарця Джакометті нагадують вирятованого ним із музейної пожежі, передніш мистецьких шедеврів, і відпущеного між люди котика – обгорілі до кісток, але живі…
Варто дослідити, як впливає операційне оновлення зору, що нині далеко не рідкість, на зміни в душевному баченні…
14 довирійника. Чи порушення закону чесності впирається тільки у спокусу мамоною, через що, мовляв, ставимо судді сто тисяч платні? Відкуповуємося по-державному! А річ найчастіше у суддівській психопатології, від якої не відкупитися й мільйонами…
Навіщо письменникові час, якщо він сам береться усталювати на віки корпус своїх творів?..
Оригінальність сучасних авторів не скасовується оригінальністю попередніх, як і майбутніх – оригінальністю сучасних, бо всі вони мають свої можливості для її виявлення, і можливості ці найменше залежать від номінацій конкретного часу й базового інструментарію. А від чого – кожен митець вирішить і покаже по-своєму, певною мірою й використовуючи оригінальність попередників, й орієнтуючись на творчу сприйнятливість наступників…
Нині, у пікове півчасся (тобто неспроможність) речовинно-фізичної сили бути світовою домінантою, дедалі більше переконуєшся, що тільки морально-філософський і всебічно творчий підходи спроможні гарантувати спасіння (тобто вдосконалення) нашої планети й життя на ній…
15 довирійника. Чутлива інформація – власне почута інформація, бо вся інша лише прослухана…
17 довирійника. Творчість письменника можна трактувати як ще один варіант словника рідної мови, в якому послідовність лексем зумовлена абеткою душі й духа, а самі вони, звісно, – вже не «словникові холодини»…
На видноті дійова, підкріплена й розмовою, патріотичність українців з московськими прізвищами; певно ж вихованих матерями-українками.
18 довирійника. Віпи – вельми імениті персони; це вільніший переклад повного англійського словосполучення. Пропозиція аналогічного характеру: віти –вельми істотні творці; віти на древі світової культури…
19 довирійника. Поліпшення творчої речі – завше золотий пил на золоте денце…
З різкою в голосі беремося не тільки до дітей…
Нині афористичними фразами пересипано засіки інтернет-простору; влучними і не дуже; декотрі через багаторазове повторення модифіковані – пристосовані до певних ситуацій; більшість перекладено з московської чи англійської, і то дуже незграбно, що призводить до «розконцентрації» їхньої енергії. Якщо на будь-який випадок можна знайти десятки й сотні повчальних висловів – це вже проблема, і саме проблема вибору, розв᾿язок якої тримається поверхні. Тому більшу довіру викликають не афоризми у «вільному леті», а вислови, які трапляються в добрих текстах, навіть якщо вони не претендують на особливу оригінальність, – тут важить їх контекстуальне «вживлення». Запам᾿ятовуються афоризми парадоксальні й іронічні, котрих очевидна меншість у масі активних. Можуть супроводжувати все життя влучні фрази, що стали нашими, власними, оскільки породжені ніби самим щоденням, випірнули із глибин найширшого досвіду, як ось це: «Ти сам собі залізо, сам собі – іржа…» І майбутнє крилатого вислову – передовсім у компактній образності, яка здатна сконцентрувати і філософський, і прагматичний, і ліричний, і усміхнений, і журливий погляд на світ…
Культура схиляє до багатьох відмов; а того, що залишиться, мало б вистачити й без нових набутків…
Ідеал, мабуть, можна здійснити, однак ним уже не жити; він для інших живущих, котрі матимуть свої «ідеальні» втрати…
Жіноча краса – найповніше, в одушевленому сприйнятті, вираження індивідуально-зовнішньої гармонії.
Найбільша насолода – від підпорядкування Богу і… немовляті.
20 довирійника. Коли тільки бачимо, то живемо, щодня доводячи очевидне. Однак істина не в очах, а трохи нижче і лівіше – в серці…
Деколонізація душі – справа передовсім самої душі, як і визволення рідного краю – справа його людності.
23 довирійника. Роман «Поклади золота» Володимира Винниченка. Річ майже фантастична з огляду на європейськість героїв. Це фантастика-неймовірність, що так властива автору «Сонячної машини». Фіолетові очі Лесі – як від Моне. І кохання тут понад усе. Але замість любовного трикутника – три пари. Розуміння злочинності більшовизму майже сучасне, проте нема й передчуття, що він на пів, принаймні, століття. (Українство, мовляв, візьме гору; досі бере…). Є підсвідоме прагнення летіти на його вогонь, залишивши усвідомлення в закордонні. Надсвідомість наче в розгубі… Приваблює образ жінки серйозно універсального чину. Бентежить кохання як те, що приходить по великому життєвому фіаско. Нині це більш аніж рідкість. Стосунки підкреслено сценічні, почуття згромаджені, але завжди трапляється золота соломинка задля порятунку душі. Колізія напіввигадана, ще й спритно одійснена ледь не фатальною помилкою. Щоб так написати, треба було й немало так жити: кажу про побутово-стосунковий антураж, хоч і про перебіг помислів та відчуттів…
Не читати вірші як прозу!..
24 довирійника. Письменник вишукує речі й моменти інтерпретативні, щоб якнайповніше розкрити їх для інших; правда, не питаючи на це згоди ні в перших, ані у других; може, й мусить так бути…
25 довирійника. З вірша завжди випадають «речі», які не узгоджуються з моральністю поезії – вона ж жива!..
27 довирійника. Жити моментом дуже важливо, проте задля вічності; перше без другого – майже тваринне існування, а друге без першого – безпідставне мріяння…
Сучасне красне письменство заслуговує на таку ж увагу академічної (включно зі студентською) філології, як і класичне; це два її крила, але сьогодні дослідницька філологія «не літає» – однокрила, хіба що «підстрибує»… Натомість і далі процвітає обмежене авторським колом, переважно компліментарне рецензування. Між ним і однокрилим академічним літературознавством десь губиться обґрунтований критичний погляд на письменницькі тексти.
28 довирійника. Сльоза безпристрасна, духовна, і власне вона покликана «гасити» ту чи іншу надмірну душевність – пристрасть, і тим-то її поява завше позитивна…
Дух не поетичний, хіба що у сплеску метафори…
29 довирійника. Щоб якнайкраще передати рідною мовою художню й розмислову сконцентрованість оригінального твору, варто піти шляхом метафоричного перекладання, при тому зберігаючи його образну основу; це дозволить перекладачеві-інтерпретатору відійти від звичної практики порядкового перекладу і наблизити свої інтерпретації до зацікавленого читача…
Книга Буття, «Книга буття українського народу», «Бути чи не бути…» Уже з тільки цих відомих у культурі словесних формул можна зробити висновок про первинність, першість буттєвого чину перед життєвим. Його духовну вищість. Життя дарується, а буття здобувається – як Божа подоба…
Богдан Смоляк
Жовтень 2023 р.
Замість ілюстрації – етюд «Обережні» (гуаш)