Микола Близнюк — член Національної спілки письменників України, лавреат літературних премій ім. Михайла Павлика, Марійки Підгірянки, двох премій ім. Т. Мельничука «Князь роси» і X-го літературного фестивалю «Покрова».

Третього грудня поету виповнилося 75 славних літ, і саме з цієї нагоди 21 грудня 2022 року світлиця Косівської міської центральної бібліотеки зібрала шанувальників його творчості.

 Працівники районної бібліотеки організували тематичну викладку «Творчий доробок  Миколи Близнюка».

Координаторка Клубу інтелігенції Аделя Григорук — членкиня Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України та Національної спілки краєзнавців України, заслужений працівник освіти України, літературний критик, дитяча письменниця, привітала колегу від всієї почесної громади Клубу інтелігенції з прекрасною ювілейною датою.

Продовжуючи літературне свято, модераторка заходу  Галина Кікоть  побудувала святкове зібрання так, що для присутніх дві години промайнули швидко і в піднесеному настрої. Свято  було  цікаве і душевне. Її розповіді про творчий ужинок Миколи Близнюка перепліталися виступами не тільки  колег по перу, але й інших присутніх, в тому числі й учнів 3-го класу Косівської початкової школи та старшокласників Старокутського ліцею.

Микола Близнюк — визнаний поет Косівщини  і Прикарпаття. Цікавий і захоплюючий дивосвіт його творчості — поезії серця і розуму.

Він автор книг: «Окрилені гори» (1991), «Олекса Довбуш» (1999), «Сонцевіри» (2001), «Дві поеми» (2011),  «Квіти надії» (2016), «Тарас Мельничук у спогадах Миколи Близнюка: інтерв’ю Василя Глібчука» (2018); дитячих книг: «Чугайстрова криниця» (1996), «Чудасія» (2000), «Художник Мурчик» (2002), «Весела калина» (2004), «Дятлику-ковалику» (2004), «Срібний човник» (2006), «Вухатий мандрівник» (2007), «Добрий чарівник» (2009), «Всі ми любимо співати» (2012), «Наймиліший край» ( 2014), «Коник-гуцулик» (2022); редактор та упорядник збірників віршів: «Сонце на хмарі» Василя Гостюка,  «Ріка осінньої сльози» Ігоря Маковійчука;  книг: «Різцем, і пензлем, і пером»  Богдана Романишина,  «Діти місячного світла», Богдана Фединчука,  «За руку з гостем» Іванни Стеф’юк.

Друкуватись  почав з 1965 року в газетах: «Радянська Верховина», «Прикарпатська правда» (м. Івано-Франківськ), «Комсомольський прапор», «Радянська  Буковина», «Радянські Карпати», «Зірка», «Молодь України» (Київ), «Літературна Україна» (м. Київ), «Буковинське віче» (м. Чернівці), «Галичина» (м. Івано-Франківськ), «Гуцульський край» (м. Косів), «Освітянський вісник» (м. Косів); альманахах:  «Гуцульщина», «Вітрила», «Алкос» (м. Косів), «Калиновий спів» (м. Ужгород), альманахах товариства «Чорногора» в Чикаго — «Гуцулія»; журналах: «Соняшник», «Дзвіночок», «Гуцулятко», «Малятко», «Гуцули і Гуцульщина» (м. Косів), «Німчич» (Вижниця).

Про Миколу Близнюка та його творчість написано більше 30 статей, а в більше 70-ти  в електронних посиланнях згадується його ім’я.

Авторка цієї статті підготувала довідковий каталог всіх друкованих видань Миколи Івановича і  презентувала йому разом з розгорткою-презентацією.

Цікавою була розповідь Аделі Григорук про ліро-епічні поеми  «Сонцевіри» (2001) і «Олекса Довбуш» (1999) Миколи Близнюка, які увійшли у книгу «Дві поеми» (2011), «Тарас Мельничук у спогадах Миколи Близнюка: інтерв’ю Василя Глібчука» (2018). Вона звернула увагу присутніх на формування творчої особистості Миколи  і вплив на нього Тараса Мельничука – видатного українського поета, багаторічного в’язня совісті, лауреата Національної премії України ім. Т.Г.Шевченка. Вони дружили 20 років, до самої смерті Т. Мельничука. Великий майстер слова, Мельничук був творчим наставником для Миколи Близнюка.

Письменниця А.Г. Григорук, ведучи мову про літературні досягнення Миколи Близнюка, зазначила, що  він, як поет, дуже вимогливий до себе і до своєї творчості. На суд читача виносить лише виважене, вистояне, вартісне. Те, що пройшло крізь призму душі, зігріте серцем і думкою, освячене правдою людського життя-буття. Саме писати щиро, правдиво, не фальшувати, не лінуватись він по-батьківськи навчав юних літстудійців при редакції газети «Гуцульський край». Микола Близнюк — один з найактивніших і діяльних членів Асоціації літераторів Косівщини. На творчій ниві поетом зроблено немало. Більшість із його доробку —  твори для дітей. Він постійно дотримується думки, що дитина має право на любов та повагу, й послідовно втілює цю думку в своїх поезіях. М.Близнюк написав більше 3500 віршів для малюків, більше ста поезій покладено на музику і видано дві пісенні книжки для дітей «Срібний човник» (2006), «Всі ми любимо співати» (2012).

 У них письменник веде мову з дітьми про все, чим повниться їх життя, розширює уявлення дітей про предметний світ, який їх оточує, допомагає пізнати стосунки людини і природи, навчає прислухатися до голосу пташки, тихенького шепоту листу, дзюркотання струмочка. Як виховувати в собі наполегливість, силу і відвагу, письменник показує на прикладі відомих персонажів – Кирила  Кожум’яка, Котигорошка, Крутивуса, Вернигори, козака Мамая, славних воїнів – захисників України від чужинського ярма. Він учить любити свій край, цінувати рідну мову, бути відданим українському народові. Аделя Григорук є редакторкою шести дитячих книжок М.Близнюка і авторкою  ґрунтовних передмов до них. Про життя і творчість поета написала книгу «Микола Близнюк. Нарис творчості» (2005).

Василь Шкурган – колега по перу, у вступній статті до книги Миколи Близнюка «Квіти надії» дає характеристику його творчості:

«…Творчість Миколи Близнюка — достойний внесок у художній літопис незалежної України, органічна складова літературного процесу, одне з тих мистецьких  явищ, які дають уявлення про креативний потенціал національного духовного життя. Цих декілька слів мають вагу золота, бо «висіяні» із 137-ми сторінок щедрого на професійно-похвальні слова аналізу його поетичного доробку, який належать письменниці, літературознавцю й критику Аделі Григорук з Косівського Прикарпаття, авторці книги «Микола Близнюк. Нарис творчості» (Косів, «Писаний камінь», 2005).

Зі щирими словами звернулися до ювіляра Василь Глібчук — журналіст, поет Ігор Маковійчук, Надія Пасічняк, Катерина Сусак — заслужений працівник освіти України, членкиня Національної Спілки МНМ України, членкиня НТШ, Микола Близнюк — доктор педагогічних наук, професор Полтавського національного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка, член Спілки дизайнерів України, член Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка, Марія Тріщук — вчителька-філологиня Старокутського ліцею, Любов Чупринчук  — викладачка Кутської школи мистецтв, композиторка, Марія Порох — членкиня Клубу інтелігенції.

Розмова у бібліотечній світлиці велася задушевно і щиро. Слухачі насолоджувались чудовим співом дівчат Старокутського ліцею Баб’юк Марійки, Марцущак Тетяни, Чупринчук Вікторії, Усик Наталії, які під супроводом Лариси Чупринчук — учительки музики, викладачки сольного співу Кутської дитячої школи мистецтв, виконували пісні на слова поета, які люблять малята, і які дзвінко звучать у Чарівній Країні Дитинства.

Саме вона створила музику до книги-пісенника М.Близнюка «Всі ми любимо співати», яка вийшла в 2012 році  й відтоді композиторка співпрацює з автором.

У залі не було жодного, хто б, поринувши спогадами у власне дитинство,  не слухав вірші Миколи Івановича, які лунали з уст  третьокласників Анастасії Яворської, Олександри Ходан, Платона Мусейко, Романа Балагурака, Валерії Волощук, Давида Зозулі. Присутні із захопленням сприймали  поезію, яку декламував і сам поет.

Атмосферу цього свята важко передати словами. Ювілейні побажання поєднувалися зі щирими усмішками, квітами, пам’ятними дарунками, віршами-посвятами на честь письменника, якого любить і шанує Косівщина. Вітав уродинника і народно-аматорський фольклорний колектив «Осіннє золото» під керівництвом Зоряни Романів. Мелодійно звучали пісні у їх виконанні: «Молитва за Україну», «В зеленім саду», «Коляда за Україну», «Літа минають».

Десятки добрих побажань органічно поєдналися у  вірші-присвяті Надії Пасічняк:

Спасибі, ПОЕТЕ, за «Квіти надії»,

За «Край наймиліший» і за «Сонцевіри»,

Де «Дятлик — ковалик» снує свої мрії,

Черемоша пісня пливе по Вкраїні.

За те, що «Ми любимо з вами співати»,

За те, що Вас чують і люблять Карпати,

«Окрилені гори», «Чугайстра криниця»

І «Мурчик — художник», якому не спиться.

Наш «Довбуш Олекса» й Тарас Мельничук –

Як гомін століть, серця Вашого стук.

Тож хай «Срібний човник» і МУДРІ СЛОВА

Пливуть в океані Любові й Добра!

Ми також приєднуємося до сказаного і з нетерпінням чекаємо нових літературних плодів шановного автора.

Наприкінці зі словами подяки  виступив сам ювіляр. Колектив «Осіннє золото» разом із присутніми проспівали  йому «Многая літа».

Марія  ПОРОХ,

членкиня клубу інтелігенції

  ім. І.Пелипейка та РО «Просвіта».

Світлини авторки.